Тридцятилітня війна була першим загальноєвропейським конфліктом за участю більшості держав тодішньої Європи: Габсбурзького блоку разом з Ватиканом, з одного боку, і Франції, Швеції, Нідерландів - з другого. Фактично це була війна між католицизмом і протестантизмом (абсолютистська Франція, однак, пристала до другого табору). Причинами війни були внутрішні суперечності в німецькому світі, суперництво європейських держав, зокрема Франції з австрійськими та іспанськими Габсбургами.
Габсбурги - династія, яка правила так званою Священною Римською імперією німецької нації (до 1806р.), Іспанією (1616-1700), Австрійською імперією (формально з 1804р.) та Австро-Угорщиною (1867-1918). Своє ім'я династія отримала від назви замку Габсбург, побудованого 1027р. на р.Ааре у Швейцарії. Спочатку Габсбургам належало ландграфство Верхнього Ельзасу та деякі землі в Люцерні. Фрідріх І дещо розширив ці володіння, а за правління його онука Габсбурги дістали також графство Ааргау, В першій половині XIII ст. володіння графа Рудольфа поділили його сини Альбрехт Мудрий і Рудольф. Рудольф заснував так звану Лауффенбурзьку лінію Габсбургів, яка у свою чергу розпалася ще на дві, але в 1415 р. припинила існування. Альбрехт Мудрий став родоначальником головної лінії династії. Його син - перший імператор з династії Габсбургів Рудольф І (1273-1291) - протягом 1276-1278рр. відвоював у Чехії Австрію, Штирію, Каринтію та Крайку, створивши ядро володінь Габсбургів. 31438р. і аж до ліквідації Священної Римської імперії німецький трон фактично був спадковим у династії Габсбургів. За сина Фрідріха III (1440-1498) Максиміліана І (1493-1519) до австрійських володінь династії було приєднано Нідерланди. За Карла V ( 1519-1556) Габсбурги об'єднали під своєю владою Німеччину, Австрію, Іспанію, Нідерланди, частину Італії та американські колонії Іспанії. Після зречення Карла V Іспанія з її володіннями в Старому та Новому світі перейшла до його сина Філіппа II - засновника іспанського відгалуження Габсбургів, а Австрія з імператорським титулом - до його брата Фердинанда І (1556-1564). У результаті війни за Іспанську спадщину (1701-1714), яка спалахнула після смерті останнього іспанського короля з династії Карла II (1665- 1700), австрійські Габсбурги оволоділи іспанськими Нідерландами та Італією. Як лише номінальні правителі Німеччини Габсбурги прагнули закріпитися в Австрії та інших підвладних їм областях, встановлюючи абсолютистські режими. Від шлюбу Марії Терези (1740-1780) з лотаринзьким герцогом Францем Стефаном народилися Йосиф II (помер 1790р.) і Леопольд II - родоначальник останнього коліна династії, що правила в Австро-Угорщині. В результаті революції 1848-1849рр. Фердинанд І (1885-1848) був змушений зректися австрійського трону на користь свого племінника Франца Иосифа І (1848-1916), котрий у грудні 1867р. санкціонував австроугорську домовленість про утворення дуалістичної Австро-Угорської монархії. Останній представник правлячої династії Габсбургів Карл І (1916-1918) зрікся престолу після поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні 1914-1918 рр.
Объяснение:
Фашизм в Италии
Колыбелью фашистского режима заслуженно считается Италия. Причиной зарождения подобного течения, которое со временем переросло в форму государственной власти, стали результаты Первой Мировой войны.
Первично выступая на стороне Тройственного союза, после перелома в военных действиях, Италия перешла на сторону Антанты, однако полноценным победителем не считалась и была ущемлена в правах на репарации. Метания итальянцев на фронте вызывали насмешку со стороны, как членов Антанты, так и Тройственного союза.
Национальная гордость жителей Италии была задета и как нельзя вовремя, реабилитировать ее поспешил Б. Муссолини со своей организацией «Союз борьбы». Лидер итальянского фашизма не преследовал цели поработить народы, внушая итальянцам об их превосходстве, он желал воссоздать Римскую Империю.
В октябре 1922 года Б. Муссолини со своей армией захватил власть в Италии, а спустя два года официально закрепил ее путем абсолютной победы на выборах. Итальянский фашизм представлял собой синтез идей марксизма ленинизма о равности классов, и позиций И. Фихте о превосходстве наций, поэтому носил более либеральный характер по сравнению с немецким фашизмом.
Для Германии было характерным одно из ответвлений фашизма нацизм. Если в Италии фашистское движение образовалось, то в Германии достигло своего рассвета.
Немецкие фашисты руководились принципами превосходства арийской нации и необходимости поработить или физически уничтожить представителей других этносов, которые, по мнению немцев, значительно отставали в своем развитии. Основной миссией немецких фашистов, во главе с фюрером Адольфом Гитлером, было установление мирового господства и «нового порядка» в мире.
Обязанности выплачивать репарации победителям Первой Мировой войны значительно подорвали государственный бюджет Германии, жители государства жили в постоянной нищете не имея никакой социальной защиты. Это стало причиной того, что программа фашистов была весьма одобрительно принята народом.
В течение нескольких лет после победы Гитлера на выборах, нацизм обрёл небывалую популярность среди населения. Идеология фашизма была поддержана молодежью, представители которой со временем будут фанатически применять ее на практике на фронтах Второй Мировой войны.
Немецкие фашисты имели мощный пропагандистский аппарат, что позволило уже к середине 30-х годов установить классический тоталитарный режим.
Объяснение: