Прости что на русском , но вот:
Гераклит-основатель первой исторической формы диалектики
Демокрит-один из основателей атомистики
Сократ-древнегреческий философ
Платон-древнегреческий философ,ученик Сократа,учитель Аристотеля
Аристотель-основал Ликель,философ
Геродот-Автор первого исторического тракта "История"
Пифагор-древнегреческий филосов,математик создатель школы пифагорейцев
Гиппократ-знаменитый целитель и врач,вошёл в историю как "отец медицины"
Ось відповідь на перше питання. Вибрала його тому що він здався мені зручним.
Німеччина відстала у створенні колоніальної імперії від інших європейських держав через роздробленість існувала з 10 століття. Аж до 19 століття Німеччина розділена на дрібні князівства не мала економічної можливості для захоплення колоній. Лише в 1866 році ряд німецьких князівств об'єдналися в Північнонімецький союз в якому керівна роль відводилася Пруссії. У 1870-му році цей союз був проголошений як Німецька імперія. З цього часу і почалося створення Німецької колоніальної системи, але до цього часу вже були сформовані колонії інших держав. Наприклад в Африки колонії Франції, Англії, Бельгії, а в Південно-Східній Азії колонії Іспанії та Нідерландів. Таким чином Німеччині довелося задовольнятися незначними вільними територіями в Східній Африці і на островах Тихого океану. Саме бажання Німеччини розширити свою колоніальну імперію стало однією з причин початку Першої світової війни в 1914 році.
Удачі!!! ;3
Объяснение:
Найбільшого розширення колоніальна система досягає в перші два десятиліття ХХ ст. тоді виникло переконання, що весь світ буде поділений між великими державами, а потім відбуватимуться тільки його переділи. Але цього не відбулося. Колоніальна система скоро почала розпадатися. Серйозний удар по ній був зроблений ще у другій половині ХІХ ст. революцією Мейдзи в Японії.
Після Першої світової війни стали реально незалежні Туреччина (Кемалістська революція), Іран (прихід Реза-шаха до влади), Китай (встановлення влади Гоміньдану). Отримали самоуправління Сирія, Ліван, Ірак. Остаточно розпалася колоніальна система після Другої світової війни. Умовною датою розпаду системи можна вважати 1960 рік – "Рік Африки", після чого залишилися тільки анклави колоніалізму. ХІХ – початок ХХ ст. можна назвати періодом найвищого розвитку колоніалізму.
У літературі прийнято виділяти три періоди колоніальної експансії:
"торговий колоніалізм" - з початку XVI – до середини XVIІІ ст., який характеризується гонитвою за "колоніальними" товарами для вивозу в Європу;
"колоніалізм епохи промислового капіталу", або "колоніалізм періоду першого етапу промислового перевороту", або "період експлуатації методами промислового капіталу", - друга половина XVIІІ – кінець ХІХ ст., коли основним методом експлуатації колоній і всього неєвропейського світу став вивіз європейських товарів у ці країни;
"колоніалізм епохи імперіалізму", або "колоніалізм періоду монополістичного капіталу", або "колоніалізм періоду другого етапу промислового перевороту" – коли до колишніх методів використання ресурсів залежних країн додався ще один – вивіз туди європейського капіталу, ріст інвестицій, які привели до промислового розвитку неєвропейських країн.
Початок європейського вторгнення в країни Сходу співпадає з епохою Великих географічних відкриттів – двохсотлітнім періодом гігантського розширення світових зв’язків, в першу чергу торгових. На протязі двох століть європейські мореплавці, спочатку португальські і іспанські, а потім голландські, англійські і французькі проклали шлях на Схід – в Африку, Індію, Південно-Східну Азію і на Захід – у Південну і Північну Америку, на Антильські острови, відкрили Австралію. Російські землепрохідці пройшли через Сибір і досягли берегів Тихого океану. Починаючи з Магеллана здійснено ряд навколосвітніх мандрівок.
Объяснение:
Чим уславили свої імена Геракліт, Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель, Геродот, Піфагор, Гіппократ?
Неабиякої слави зажили філософи Геракліт та Демокріт. Геракліт уважав, що світ не створено ні богами, ні кимось із людей. У природі, у житті, вважав філософ, триває вічний рух, усе тече й змінюється. «Двічі не увійдеш у ту саму ріку», - запевняв Геракліт. Демокріт висловив припущення, що все в природі складається з маленьких часточок - атомів.
Сократ уважав, що істинне (точне, достовірне) знання попри обмежені можливості людини існує. «Я знаю, що я нічого не знаю», - казав мудрець, наголошуючи, що людина не народжується з готовими знаннями й за життя не може пізнати всього. «Істина народжується в суперечці» - ще одне переконання Сократа, яке вказало шлях розвитку наукового пізнання.
Платон був переконаний, що світ створено за ідеальним задумом божественного розуму і його не можна пізнати до кінця. Неподалік від Афін Платон заснував першу філософську школу, у якій навчалися всі охочі. Цей заклад отримав назву Академія від назви священного гаю, посадженого на честь героя Академа, де його було розташовано.
Надзвичайною широтою знань вирізнявся Арістотель. Важко знайти таку галузь науки, яку б не досліджував цей мислитель. Учений залишив по собі твори з філософії, математики, ботаніки, медицини, правознавства тощо. Основою світу, на думку Арістотеля, є матерія (тобто атоми). Арістотель також створив неподалік Афін філософську школу - Лікей.
Із часом від філософії відокремилася нова наука - математика. Найсильнішою була математична школа, яку створив Піфагор. На острові Кіос при храмі бога цілительства та покровителя лікарів Асклепія виникла відома медична школа, засновником якої був лікар Гіппократ. Гіппократа вважають засновником наукової медицини. До сьогодні лікарі багатьох країн світу дають клятву Гіппократа - настанови, яким має бути лікар.
У 5 ст. до н. е. з'явилися перші історичні твори. Найвидатнішими істориками того часу були Геродот, якого називають «батьком історії», та Фукідід.