Відповідь:
Українська ідея - це ідея яка відображая головні національні інтереси і задає оптимальний напрям у розвитку країни як у сьогоденні, так і на майбутнє. Через існування національних інтересів в політичній, економічній, культурній, побутовій сферах, відповідно національна ідея може існувати в складній синтезній формі як національна ідеологія і в субформах — ідея етнічна, зовнішньополітична, культурна тощо
Пояснення:
Українське питання - термін яким позначають тему здобуття незалежності України та українців від інших країн які в певний період окупували та контролювали її територію такі як : Російська Імперія та СРСР , Австро-Угорщина , Річь Посполита.
Первоначально (в XVI—XVIII веках) так называли владельца имения, которое предоставлялось служилому человеку (дворянину) по обязательствам службы — военной (в основном) или государственной — на срок службы или пожизненно, в рамках поместной системы. Этим временным и договорным характером владения помещик отличался от вотчинника, владевшего землёй по наследственному праву.
В начале XVIII века, после установления подушной подати и рекрутской повинности, поместья, de facto, слились с вотчинами. Указ о единонаследии Петра I, от 14 марта 1714 года, юридически оформил это слияние; оба вида земельной собственности были объединены под именем недвижимых имуществ. Отменив этот указ, императрица Анна Иоанновна, указом 17 марта 1731 года подтвердила, тем не менее, соединение поместий и вотчин и установила для тех и других одинаковый порядок наследования. В 1746 году Елизавета Петровна запретила кому бы то ни было, кроме дворян, покупать крестьян и землю. Монопольное право на владение населёнными землями было законодательно закреплено в 1762 году в Манифесте о вольности дворянства. В результате, помещиками стали называть владельцев земель, населённых и обрабатываемых крестьянами; в отличие от землевладельцев, — тех, которые владели землёй без крестьян. После отмены крепостного права в результате реформы 1861 года, помещиками называли землевладельцев из потомственных дворян. Основные земли помещиков находились в центральных губерниях Европейской России и на Украине; в Сибири помещиков практически не было.