У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
Сопоставьте фрагмент сочинения, изображение и карту, относящиеся к событиям правления одного из деятелей, укажите имена этих правителей. результат запишите в таблицу. 1) «таковы были войны, которые с великой мудростью и удачей вел самый могущественный король в различных частях земли в течение 47 лет (ведь столько лет он царствовал). в тех войнах он столь основательно расширил уже достаточно большое и могущественное королевство франков, полученное от отца пипина, что прибавил к нему почти двойное количество [земель]». 2) «в августе войско двинулось за альпы и, не встречая серьезного сопротивления, вступило в павию. беренгарий и адальберт укрылись в хорошо укрепленных замках. начались переговоры с папой о вступлении в рим. 31 января 962 года германцы вступили в рим, а 2 февраля в церкви св. петра папа иоанн xii возложил на голову германского короля корону «римских императоров». на всякий случай вновь провозглашенный император заставил папу и римскую знать тут же принести ему присягу и дать обещание не вступать в союз с королем беренгарием. так была воссоздана империя, получившая позже пышное наименование \"священная римская империя германской нации\" ». 3) «его главные военные усилия были на западе, куда были брошены колоссальные силы. в 533-534 гг. его лучший полководец велисарий разгромил государство африканских вандалов, в 535-555 гг. было уничтожено государство остготов в италии. в результате под власть римской державы вернулся и сам рим, и многие из западных земель в италии, северной африке, испании, в течение ста лет заселявшиеся германскими племенами. эти территории в ранге провинций были воссоединены с империей, и на них было вновь распространено действие римского законодательства». 4) «в 1399 году, когда ему уже было за шестьдесят, он вторгся в индию, возмущаясь тем, что султаны дели проявляют слишком много терпимости по отношению к своим подданным. 24 сентября войска эмира перешли инд и, оставляя за собой кровавый след, вошли в дели. армия махмуда туглака была разбита при панипате (17 декабря), от дели остались руины, из которых город возрождался более века. к апрелю 1399 года армия вернулась в столицу, обремененная огромной добычей. один из современников, руи гонсалес де клавихо, писал, что девяносто захваченных слонов несли из карьеров камни на строительство мечети в самарканде».
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.