Генріх II створив нову судову палату - королівську лаву. Королівський суд став верховним у державі. Його послугами міг скористатися кожен вільний (залежних селян судили їх сеньйори). На місцях судили "мандрівні судді". Суддям заборонили вирішувати справи за до поєдинків і ордалій — випробувань водою чи розпеченим залізом. Позивач мав привести з собою свідків з числа односельців. Вони свідчили під присягою. Пізніше свідчення під присягою породило суди присяжних, які визначали, чи винуватий підсудний.
Була здійснена військова реформа. Король зобов'язав служити у війську всіх вільних, за винятком кліриків і євреїв. З тих, хто не йшов на війну, брали спеціальний податок. На ці гроші наймали солдатів. Солдати-найманці були кращими вояками, ніж феодали. Ця реформа перетворила рицарів у поміщиків, заклопотаних своїм господарством.
Генріх II зробив спробу реформувати церкву, яка в добу смут стала незалежною від королівської влади. Він проголосив архієпископів і єпископів васалами короля, зобов'язав кліриків судитися в королівському суді (церковний суд карав їх надто м'яко чи взагалі лишав безкарними).
Король оподаткував церковні землі, заборонив духовенству скаржитися папі в Рим і залишати Англію без королівського дозволу. Але глава англійської церкви Бекет, архієпископ Кентерберійський, виступив за збереження церковних привілеїв. Його підтримали папа та єпископи. Тоді хтось, щоб прислужитися королю, вбив Бекета. Король, якого звинувачували в причетності до цього злочину, мусив відмовитися від церковних реформ й вимолювати в папи прощення. Це дуже знизило його авторитет у державі.
Объяснение:
Завершення промислового перевороту в провідних галузях української економіки створило матеріально-технічні та соціальні передумови подальшого розвитку економіки. Наприкінці ХІХ ст. в Україні, незважаючи на залишки кріпацтва, розпочалася індустріалізація. Ознакою цих процесів було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів, систем машин та механізмів. Основним промисловим паливом стало кам'яне вугілля. Більш інтенсивно використовувалися у виробництві досягнення науки й техніки. Усе це сприяло розвитку традиційних для України галузей промисловості, пов'язаних із сільським господарством і перш за все цукровою промисловістю. У ній розпочалися процеси концентрації виробництва, у результаті яких зменшувалася загальна кількість цукрових заводів, збільшувалася кількість робітників і виробництво цукру.