Іншим важливим джерелом опозиції, скрушним Рішельє з властивою йому рішучістю, була меншина гугенотів (протестантська). Примирливий Нантський едикт Генріха IV від 1598 року гарантував гугенотам повну свободу совісті й відносну свободу богослужіння. Він залишав за ними велике число укріплених міст — в основному на півдні і південному заході Франції. Рішельє убачав у цій незалежності загрозу державі, особливо під час війни. Гугеноти були державою в державі, вони мали сильних прихильників в містах і могутній військовий потенціал. Кардинал волів не доводити ситуацію до кризи, проте фанатизм гугенотів підігрівався Англією, вічною суперницею Франції. Участь, прийнята гугенотами в 1627 році в нападі англійців з моря на узбережжі Франції, стала для уряду сигналом до початку дій (див. Англо-французька війна (1627 — 1629)). До січня 1628 року була обложена фортеця Ла-рошель — опорний пункт протестантів на березі Біськайської затоки.
Норманнская теория – один из важнейших дискуссионных аспектов государства. на протяжении долгих лет именно норманнская версия возникновения государственности в древней руси прочно существовала в отечественной науке на правах совершенно точной и непогрешимой теории. в xix и xx веках она подвергалась как вполне обоснованной, так и не слишком обоснованной критике со стороны профессиональных и филологов, а также разного рода любителей-дилетантов. во второй половине xx века антинорманисты-патриоты получили уже официальную поддержку власти и государства, развернувшего борьбу с космополитизмом и «иностранными влияниями» в различных сферах жизни советского общества. в связи с политическими событиями в россии конца xx века позиции антинорманистов вновь серьёзно пошатнулись. некоторые отечественные учёные ратовали за возврат к норманнской версии, в пользу которой приводились новые аргументы, отчасти подкреплённые материальными источниками и археологическими данными. и точка в этом вопросе не поставлена до сих пор. нашла информацию,получила 5,смотря
Іншим важливим джерелом опозиції, скрушним Рішельє з властивою йому рішучістю, була меншина гугенотів (протестантська). Примирливий Нантський едикт Генріха IV від 1598 року гарантував гугенотам повну свободу совісті й відносну свободу богослужіння. Він залишав за ними велике число укріплених міст — в основному на півдні і південному заході Франції. Рішельє убачав у цій незалежності загрозу державі, особливо під час війни. Гугеноти були державою в державі, вони мали сильних прихильників в містах і могутній військовий потенціал. Кардинал волів не доводити ситуацію до кризи, проте фанатизм гугенотів підігрівався Англією, вічною суперницею Франції. Участь, прийнята гугенотами в 1627 році в нападі англійців з моря на узбережжі Франції, стала для уряду сигналом до початку дій (див. Англо-французька війна (1627 — 1629)). До січня 1628 року була обложена фортеця Ла-рошель — опорний пункт протестантів на березі Біськайської затоки.