В основі культури епохи Відродження (XIV — XVII ст.) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.
Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини. Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва.
Объяснение:
Уже в XIII—на початку XIV ст. змінився погляд на реальність, виникли нові ідеї, які й привели до радикальних змін у всіх сферах ідеології та світогляду і які були неможливі в умовах античного або середньовічного суспільства.
Вони — результат того, що в міру зростання міст і появи бюргерства утворюються засади мирського світорозуміння, якому тісно в рамках теологічного аскетизму. Е. Гарен, незаперечно, має рацію, коли говорить про "полемічну свідомість", про "чітке поривання до бунту", про "програму розриву зі старим світом з метою встановити інші форми освіти і спілкування".
Нові інтелектуальні інтереси, віра в свої сили несумісні з контролем над діяльністю людини та мислення з боку церкви. Церковна регламентація життя, яка в середні віки здавалася природною, почала гнітити. "Божественне знання" потроху витіснилось інтелектуальними інтересами, які поки що випадали з офіційної університетської програми.
Художники і мислителі цієї епохи, як відомо, були титанами за силою думки, пристрасті і характеру, багатосторонністю і вченістю. Слід зазначити, що "універсальні" особистості виникали і через недостатню зрілість нового суспільства, в якому не було ще спеціалізації і стандартизації праці.
Очевидно, універсальність і багатосторонність таких майстрів, як Донателло, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер, пояснюється не тільки їх надзвичайною обдарованістю, а й умовами їхньої праці і виховання. Вона була певною мірою "вимушеною". Оскільки поділ праці ще не торкнувся мистецтва, художники займалися всім: будівництвом церков, палаців, міських фортець, військових машин, поєднуючи найрізноманітніші види творчої праці — вони були живописцями, архітекторами, інженерами, декораторам
надіюся сподобалося
1. Сохранение престола в собственных руках
2. Подавление народных восстаний
3. Искоренение самозванцев
Внешней политики:
1. Пресечение иностранной интервенции
2. Пресечение притязаний иностранных правителей на престол Внутренняя: В 1606 году в народе начали ходить слухи о том, что ЛжеДмитрий I, так горячо любимый в народе, на самом деле не был убит. Посему появившийся ЛжеДмитрий II, выдававший себя за Григория Отрепьева, пользовался значительной популярностью. Все это создавало нестабильное положение для действующего царя - Василия Шуйского. В этом же, 1606 году, происходит восстание под руководством Болотникова (первая гражданская война в истории), главной целью которого было свержение Шуйского. На борьбу с восставшими царь выслал войска, но эти войска были не остановить восставших и потерпели ряд поражений (под Кромами, под Ельцом, под Калугой). В целом, ход событий для восставших шел удачно. Но во время осады Москвы рязанские рати перешли на сторону Шуйского, что означало перевес сил в пользу царя. К 1607 году восстание было подавлено. Однако, в 1607 году активные позиции начал занимать ЛжеДмитрий II, он концентрирует все свои силы в Тушино. Страна делится на два противоборствующих лагеря. Для борьбы с ЛжеДмитрием II, Шуйский, в свою очередь, нанимает шведскую наемную армию, события по-началу идут хорошо, но после того, как в казне кончаются средства на наемную армию, шведские войска начинают грабить территории страны на северо-западе. К концу 1608 года из под контроля Шуйского вышли многие регионы. Внешняя политика: Сотрудничество со шведами вызывает, в свою очередь, открытую польскую интервенцию. Уже в 1609 году происходит осада Смоленска, самой мощной крепости России. В 1610 году прекращает свое существование правительство Василия, его с позором пленили и увезли в Польшу.