Відмінність фабрики від мануфактури полягає в наступному:
•Виробництво. На фабриці для випуску товарів використовуються автоматизовані засоби та предмети праці, в мануфактурі – механічні або ручні;
•Обсяг продукції. Фабрика орієнтована на масове виробництво товарів, мануфактура – на обмежене;
•Належність засобів виробництва. Фабричні верстати та обладнання належать власнику, мануфактури – в тому числі і самим робітникам;
•Централізація. Фабрика передбачає наявність єдиного центру управління, ієрархічність, мануфактура – більш гнучку систему взаємодії;
•Замовлення. Фабрика задовольняє потреби невизначеного кола клієнтів, мануфактура – відносно вузького числа замовників.
Спільні риси:
•Мануфактури і фабрики розвивали торгівлю
•Вироблялися різні продукти які йшли на ринок, не зважаючи на те, чи це мануфактура чи фабрика
•Товари йшли оптом
Основними мотивами розвитку державного сектора були:
-стабілізація цін,
-мобілізація заощаджень,
-концентрація валютних надходжень,
-експлуатація природних ресурсів.
Объяснение:
Країни третього світу: США, Канада, Бразилія, Австралія, Франция, Індія, Єгипет, Росія, Германия, Україна, Казахстан, Філіппіни. (тут не всі)
Ринкова економіка є для теперішнього етапу розвитку людства найкращою формою економічної координації. Через це, економічні системи країн, що розвиваються, історично було побудовано під значним впливом ринкових чинників. Однак у цих країнах, на відміну від тих, що змушені були здійснювати економічну відбудову, розвиненої ринкової системи не існувало взагалі.
Таким чином, ринковій системі, що створюється, не властиві джерела нестабільності.
Країни, що розвиваються, особливо на ранніх стадіях економічної розбудови, знаходяться у специфічному становищі. У нестабільності їхніх економічних систем закладено значний позитивний потенціал - можливість вибору, якого позбавлені розвинені економіки. Отже, від адекватності, послідовності й комплексності стратегії побудови ринкового середовища залежить довготермінова соціально-економічна ефективність намічених перетворень. Вирішальна роль у цьому процесі належить державі, завданням якої є спрямування стихійно діючих ринкових законів.