Воє́нний комуні́зм — назва внутрішньої політики більшовиків у 1918—1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Армії продовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади та недіяльності звичайних економічних механізмів керування економікою та народним господарством.
Рішення про припинення воєнного комунізму та перехід до НЕПу було прийнято 21 березня 1921 року на X з'їзді РКП (б).
Причинами революции стали как недее власти, социально-экономические, политические изменения, многие годы накапливавшиеся во французском обществе, так и хозяйственные и политические неурядицы, произошедшие в течение нескольких лет, непосредственно предшествовавших 1789 году. К числу долго изменений относятся не королевской власти решить финансовые проблемы государства в рамках существовавшего накануне революции «старого порядка»; нежелание высших сословий (дворянства и духовенства) менять установившийся порядок, дававший им большие привилегии; постепенное становление и обогащение третьего сословия, политические права которого в конце концов пришли в противоречие с его экономическими возможностями; распространение идей Просвещения, ставившего под сомнение традиционные институты и привилегии. Непосредственным толчком к началу революции стали кризис правительственных финансов, вызванный участием Франции в событиях Американской революции; неурожаи и экспорт зерна и вызванные им голод и социальные волнения; негативные последствия торгового договора с Великобританией (1786), открывшего французский рынок для британских
Объяснение:
можно в лучший
уоту ӨК ӨК оу ӨК ӨК г ше.ле.ле.ел