Відповідь:
все утверждения практически верни верны
Пояснення:Демокра́тия (др. -греч. δημοκρατία «народовла́стие» от δῆμος «народ» + κράτος «власть») — политическая система, в основе которой лежит метод коллективного принятия решений с равным воздействием участников на исход процесса или на его существенные стадии.
Мона́рхия (лат. monarchia от др.-греч. μοναρχία «единовластие» < μόνος «oдиночный, единый» + ἀρχή «власть, господство») — форма правления или государственного устройства, при котором верховная государственная власть частично или полностью принадлежит лицу, — монарху, занимающему должность главы государства, носящему соответствующий титул (Король, Царь, император, князь, герцог, эрцгерцог, на востоке — султан, эмир, хан, в древнем Египте — фараон и т. д.) пожизненно или до отречения. Как правило, монархия является наследственной.
Олига́рхия (др. -греч. ὀλιγαρχία «власть немногих» от ὀλίγος «малый; краткий» + ἀρχή «начало; власть») — политический режим, при котором власть сосредоточена в руках сравнительно малочисленной группы граждан (например, представителей крупного монополизированного капитала).
Відповідь:
У перші віки I тисячоліття до н. е. латини, сабіни, вольски, екви, самніти знаходилися на стадії розкладання первіснообщинних відносин, жили в умовах військової демократії. На цій стадії розвитку війна є постійною спільною роботою, яка ведеться заради захоплення об’єктивних умов існування і для зміцнення цих захоплень. Головним об’єктом завоювань була земля. Під час набігів захоплювалися худоба, зброя, будь-яке начиння. З ростом продуктивних сил з’являються надлишки продукції, поширюється патріархальне рабство, збільшується народонаселення. Це призводить до того, що значення війни зростає.
Рим із самого початку воює з сабінами, латинами, етрусками. Спроби оволодіти правобережжям Тибру успіху не мали, але римлянам вдалося перекинути міст через річку. При Анке Марциї римляни поставили під свій контроль гирло Тибру з його соляними розробками, а при останніх царях опанували м. Габії, відняли частину території у вольсків і затвердилися в Південній Лації, заснувавши колонію Сігнію і порт Цирцеї.
Зі встановленням Республіки розширення римської території тривало. У завойовані землі римляни виводили колонії, які ставали форпостами подальших завоювань. Античний Рим не міг обійтися без колонізації. Низький рівень розвитку продуктивних сил обумовлював обмеження населення в полісах і тим самим відхід частини громадян в колонію. Основа її проводилася за рішенням народного зібрання, що визначало місце поселення і число колоністів. Для організації колонії обиралася комісія з трьох чоловік, яка давала їй ім’я, здійснювала контроль за розмежуванням території, виділенням в ній громадських і приватних земель і здійсненням релігійних обрядів. Практичну роботу проводили фахівці-землеміри.
Міжнародне становище і війни Риму в V ст. до н. е.
Спочатку Рим був ординарним містом Лація і входив в союз 30 латинських міст. У кінці царської епохи Рим зайняв переважаюче положення в Лації, його ріст і експансія почали тривожити латинів. З кінця VI ст. до н. е. ситуація змінюється. У зв’язку із вигнанням з Риму етруського царя Тарквінія Гордого (510 р. до н. е.) активізувалися етруски. Цар міста Клузія, Порсена, надаючи до Тарквінію і сподіваючись на підтримку невдоволеного патриціями плебсу, обложив Рим. У римських легендах боротьба з Порсеном зображується як ланцюг патріотичних подвигів героїв. Так, один із них, знатний юнак Гай Муцій, прагнучи убити Порсену, пробрався у ворожий табір, але помилково убив його секретаря. Він був схоплений і доставлений до царя. На допиті Муцій, демонструючи свою стійкість, поклав руку на вогонь для жертвопринесень, і спокійно переносив нестерпний біль. Убитий цим, Порсена відпустив героя, а Муцій, який втратив спалену праву руку, отримав в Римі почесне прізвисько Сцеволи (Лівші). Насправді ж Рим впоратися з Порсеною самостійно не зміг. На до йому прийшли латини і одвічні вороги етрусків — кампанські греки. Їх об’єднаними зусиллями і була досягнута перемога під Аріцієй (508 р. до н. е.).
Проте після відображення загальної небезпеки відношення римлян з латинами погіршали і вилилися в так звану 1-у Латинську війну. Вона тривала декілька років і закінчилася до 493 р. до н. е. миром. Рим вимушений був вступити в новий союз з латинами на умовах невтручання в їх внутрішні справи, взаємної військової до рівного поділу здобичі. Латини, з якими був укладений договір, складали тоді федерацію 8 міст, яка виникла, ймовірно, в період боротьби з Порсеною. Союз групувався навколо загальних святинь і культів — Юпітера Лаціарського на Альбанській горі, Юнони в Лавінії, Діани у Немейского озера. Члени союзу були рівноправні. На чолі його стояв виборний диктатор. За місцем зборів союз називався Аріцийською федерацією, активну роль у ньому грало місто Тускул.
Пояснення:
Наслідки промислової революції
У результаті революції сформувався політичний устрій нової Англії. Промислова революція, що розпочалася пізніше, сприяла, у свою чергу, формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин стала дешевою, що спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі: до країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.
Величезні зміни відбулись у соціальній структурі суспільства: старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам.
Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло, тому з появою з суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки вони вважали їх винними у погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвали луддитами.
У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування в Англії індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі і поступово зникали.
Объяснение:
якось так)
4 культурное, это все что Ч поняла