Cначала вспомним, что во время Гуситского движения воссавшие (гуситы) разделились на две группы: умеренные и табориты.
Умеренными были в основном зажиточные бюргеры и большинство дворян. Они требовали:
упразднить привелении и землевладения католической церквивести богослужение на родном, чешском языкеупростить обряды и др.Но кого же называли таборитами? Таборитами были в основном крестьяне, горожане, бедные рыцари. Так их назвали потому что собирались на горе Табор (на юге Чехии). Они требовали не только реформы церкви, но и общества:
уничтожить частную собственностьуничтожить все повинностиуничтожить все налоги и др.
Зростання економічної могутності Запоріжжя, відсутність кріпацтва й демократичний устрій Козацької республіки непокоїли царський уряд.
Закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр., у наслідок якої Росія здобула вихід до Чорного моря, придушення селянського повстання розв'язали імперським урядовцям руки й пришвидшили справу ліквідації козацького устрою на Запоріжжі.
4 червня 1775 р. війська генерала П. Текелія раптово оточили Січ-столицю , де стояла невелика залога, і зажадали її капітуляції. Після бурхливої військової ради, зваживши на сили сторін, козаки вирішили скласти зброю. Наступного дня за наказом П. Текелія із Січі було вивезено боєприпаси, артилерію, скарб, архів, клейноди і прапоти тощо. Всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували.
Від 25 травня до 8 червня 1775 р. російська армія повністю захопила запорізькі землі. Осереддя української державності й волелюбного духу було знищено.
У червні 1775 р. вийшов сенатський указ, що поклав край надіям козаків на відродження Січі.
1. Обрусение народа, потеря независимости.
3.Складывались и политические предпосылки для вхождения Семиречья в состав России.
Еще в 1817 г. султан Суйк Абылайулы заявил о желании подвластных ему родов принять российское подданство. Территория, на которой проживали 66 000 человек племени жалаир, стала подвластной России. Так узаконивалась власть России над казахами Семиречья, территория которых в дальнейшем вошла в состав России. Кочевья этих племен примыкали к владениям Кокандского ханства, со стороны которого проявилось противодействие этим актам, и возникло опасение насчет намерений России.
Если в начале XIX в. хивинские и кокандские ханы ограничивались набегами на кочевья казахов и киргизов, то в 30-40-е годы в их политике превалируют другие интересы. Они пытаются, в первую очередь, предотвратить вхождение юга Казахстана и киргизских земель в состав России или хотя бы задержать этот процесс.
Усиление власти России. Гарантом усиления влияния России на юге Казахстана стало строительство военных крепостей. На присоединенных территориях Среднего и Старшего жузов возводятся укрепления Актау, Алатау, Капал, Сергиополь (Аягуз), Лепсинск (Лепсы). Они стали опорными пунктами России для продвижения в Заилийский край.
Объяснение: