Війна почалася в 1927 році після Північного походу, в ході якого за рішенням правого крила Гоміньдану, на чолі якого стояв Чан Кайші, був розірваний союз між Гоміньданом та КПК.
Зміст
1 Перший етап (1927—1936)
1.1 Великий похід
2 Другий етап (1945—1950)
3 Примітки
4 Посилання
Перший етап (1927—1936)
Влітку 1926 року частини китайської Національно-революційної армії (НРА) на чолі з Чан Кайши виступили у військовий похід в Північний Китай (згодом увійшов в історію як Північний похід). Чан Кайши мав намір покінчити з клікою бейянських мілітаристів, що панувала в північних і північно-східних районах Китаю, а по-друге — звільнити від іноземців так звані «відкриті» порти, в яких раніше їм було дозволено вести торгівлю.
У міру просування на північ НРА вела успішні військові дії проти мілітаристських лідерів. На початку 1927 року під контроль урядових військ перейшли провінції Хунань, Цзянси, Фуцзянь. Вожді мілітаристів, побоюючись розгрому з боку НРА, переходили на її сторону для збереження своїх сил. 21 березня 1927 року війська Чан Кайши взяли Шанхай. Однак у цей момент між Гоміньданом і китайськими комуністами почали виникати розбіжності. Найважливішою їх причиною стала стратегія комуністів, що викликала невдоволення серед населення і суперечила прагненню гоміньданівців до відновлення стабільності в країні. Комуністи, у свою чергу, виступали проти отримання коштів на потреби держави з боку великих землевласників та іноземних капіталістів.
Як наслідок, в квітні 1927 року Чан Кайши, побоюючись можливого захоплення влади комуністами, розірвав зв'язки з КПК, а також відмовився від присутності на території Китаю військових радників з СРСР. Почалися арешти членів КПК. У період з 12 по 15 квітня тривали масові арешти комуністів на території Китаю: були розгромлені комуністичні організації в містах Нанкін, Ханчжоу, Нінбо, Аньцін, Фучжоу. Комуністичні виступи в Шанхаї, що виникли на початку місяця, були жорстоко придушені. Квітневі події 1927 згодом отримали назву Шанхайська різанина.
Объяснение:
1. Акимов Николай Павлович (1901-1968 гг.) - советский педагог, театральный режиссёр, художник и публицист.
2. Он работал в театрах в городах Москва, Харьков и Петроград. Однажды ему предложили возглавить самый плохой Театр комедии в Санкт-Петербурге (Ленинграде), на что он дал согласие (сейчас это академический театр комедии имени Акимова). Однако ему сказали об условии: если он не приведёт театр в порядок за год, то его закроют. Поэтому он сразу взял дело в свои руки: уволил немногих актёров, а затем сформировал новый состав. Он старался вносить неимоверно важный вклад в каждую новую постановку. Через год этот театр прославился на весь Санкт-Петербург (Ленинград) своей качественно проделанной работой. Он ставил совершенно разные спектакли: Школа злословия, Опасный поворот, Двенадцатая ночь и многие другие.
Александр Пушкин, поэт
У Пушкина никогда не было собственной квартиры в Петербурге, поэтому он успел сменить много петербургских квартир. Но мы расскажем вам о другом важном месте в истории поэта. На левом берегу Черной речки есть небольшой сквер, где состоялась последняя дуэль поэта, стоившая ему жизни. К нему ведет небольшая аллея, в начале которой установлены две гранитные стелы – одна с памятной надписью о дуэли, другая со строчками из стихотворения Лермонтова «Смерть поэта». А в центре сквера, на предполагаемом месте дуэли, установлен памятный гранитный обелиск.
Что надо а?
Объяснение:
Получите здесь БЕСПЛАТНО и без регистрации и без регистрации