Объяснение:
Причины: 1. Абсолютная власть короля. Одной из причин начала революции является возникновение конфликта между королем и парламентом. 2. Нарушение прав подданных, а именно: незаконные аресты и казни. 3. Жесткая экономическая политика короля, а именно высокие налоги, феодальные платежи в пользу королевства, монополия на торговлю и производство товаров, поддержка цеховой системы. 4. Одной из причин Английской революции была внешняя политика: сотрудничество с Францией и Испанией
Основные события: Необходимо отметить, что мысли о перевороте уже давно возникали в умах общества. Этому то, что стране была необходима смена старого политического режима на новый. Общество процветало, умы граждан крепчали, а власть в лице Карла I никак не хотела ограничивать возможности и права, которыми обладала.
Карл I был сыном короля Якова I, а тот, в свою очередь был назначен престолонаследником Елизаветы Тюдор, которая не имела своих собственных детей. Елизавета была связана родственными узами с Яковом Стюартом. Таким образом выходит, что в XVII веке правила династия Стюартов, которые стремились иметь ничем не ограниченную власть.
Но прогрессивное общество более в ней не нуждалось, людям нужна была свобода. Поэтому и началось противостояние между старой властью и новой, в лице которой выступил парламент, существующий очень долгое время и представляющий интереса народа. Его членами было «новое дворянство» – крупные и средние землевладельцы, которые хотели сами распоряжаться своим хозяйством и быть полноправными хозяевами на своей земле.
результат и итоги: В числе наиболее важных итогов Английской революции были уничтожение абсолютизма, удар по феодальной собственности, которая фактически превратилась в буржуазную. Революция обеспечила свободу торговли и предпринимательства от пережитков феодализма. Принятый в 1679 г. Хабеас корпус акт был предназначен обеспечить неприкосновенность личности членов вигской партии. Издание этого закона было вызвано произволом королевской власти в производстве арестов. Суть процедуры состояла в том, что лицо, считающее, что его арест является незаконным, имело право обратиться к одному из верховных судей с выдать приказ Хабеас корпус. Билль о правах 1689 г. устанавливал следующие важные конституционные положения:
-объявляются незаконными такие действия, как приостановление или ис-полнение законов королевским повелением без согласия парламента, изъятия из законов или их исполнение, сделанное в таком же порядке;
-объявляется незаконным взыскание сборов в пользу и в распоряжение короля без согласия парламента;
-объявляется незаконным набор или содержание постоянной армии в пре-делах королевства в мирное время без согласия парламента.
Намагаючись взяти реванш за поразку під Сталінградом, перехопити стратегічну ініціативу, вермахт у липні 1943 р. почав небувалий за силою наступ на Курській дузі. Курська битва (5 липня — 23 серпня 1943 р.) була однією з вирішальних подій Великої Вітчизняної й другої світової війни. У ході оборони, а потім і контрнаступу радянські війська розгромили близько ЗО дивізій, зокрема сім танкових і моторизованих. Перемога під Курськом закріпила корінний перелом у ході війни. Після неї вермахт уже неспроможний був успішно наступати.
Серед солдатів і офіцерів багатьох національностей мужність та стійкість у цій битві виявили й воїни-українці. На другий день наступу фашистів на Курській дузі, 6 липня 1943 р., сержант В. Ф. Черненко з 203-го стрілецького полку вогнем з кулемета знищив кілька десяків гітлерівців. А коли прорвалися ворожі танки, він, обв'язавши себе гранатами, кинувся під один із них. В. Ф. Черненку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У жорстоких повітряних боях за панування в курському небі відкрив свій рахунок збитим літакам уродженець Сумщини льотчик І. М. Кожедуб, знищивши дев'ять ворожих стерв'ятників. Удостоєний у ті дні звання Героя Радянського Союзу, І. М. Кожедуб пізніше став тричі Героєм Радянського Союзу. Усього в ході Курської битви ЗО воїнів-українців отримали це почесне звання.
Перемога під Курськом створила умови для широкого наступу Червоної армії на всьому південному крилі радянсько-німецького фронту. Успішно діяли війська Степового фронту на харківському напрямку. Вони охопили місто з трьох боків і в ніч на 23 серпня 1943 р. почали його штурм. Харків було, нарешті, визволено. Долаючи впертий опір противника, війська Центрального фронту форсували Десну і 21 вересня визволили Чернігів, а частини Степового фронту 23 вересня вибили німців з Полтави.
Жорстокі бої розгорнулися у Донбасі. О 6-й годині ранку 18 серпня ураганний вогонь тисяч гармат і мінометів сповістив про перехід радянських військ у наступ проти угруповання німецьких військ, які створили сильну оборону по річці Міус, так званий "Міус-фронт". Годину п'ятнадцять хвилин смертоносний вогонь бушував на позиціях німців, які вважалися неприступними. Рішучі дії радянських воїнів врятували багато міст і сіл, промислових об'єктів від цілковитого знищення, хоч окупанти, виконуючи директиву про тотальне зруйнування Донбасу, все-таки встигли завдати величезних втрат. Нарощуючи темпи наступу, Червона армія 8 вересня вигнала ворога з обласного центру Сталіно (тепер Донецьк), а 22 вересня завершила очищення від нього Донбасу.
Визволивши сільськогосподарські райони Лівобережної України і промисловий комплекс Донбасу, в другій половині вересня 1943 р. радянські війська вийшли до середньої течії Дніпра на 750-кілометровому фронті. Твердячи, що на берегах Дніпра вирішується доля Німеччини, гітлерівці намагалися підготувати тут рубежі, щоб тримати стратегічну оборону. "Швидше Дніпро потече назад, ніж росіяни подолають його",— самовпевнено заявляв Гітлер.
21 вересня першими подолали водну перешкоду південніше Києва війська 13-ї армії. У районі Великого Букрина почали переправлятися танкісти 3-ї гвардійської танкової армії. Одночасно Дніпро був форсований на ділянці Дніпропетровськ — Запоріжжя, в районі Канева і Кременчука.
Воїни багатьох національностей під час битви за Дніпро виявили мужність і героїзм в ім'я свободи українського народу. Тими днями країна дізналася про подвиг чотирьох юнаків-розвідників В. М. Іванова, В. А. Сисолятіна, М. Є. Петухова та І. Д. Семенова, які першими форсували Дніпро. Першими ж у цій операції вони були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Армії допомагали тисячі місцевих селян. Мати двох воїнів Червоної армії О. П. Тригуб на човні ночами переправляла під вогнем ворога бійців 240-ї стрілецької дивізії. Так само рибалка Д. С. Левковець та його дружина протягом трьох діб без сну та відпочинку перевезли на своєму човні десятки десантників.