Нові Гельсінські угоди не вирішили б українських проблем – Огризко
Гельсінським угодам виповнюється 40 років. Тоді у 1975 році 35 держав світу зібрались, аби закріпити політичні і територіальні домовленості Другої світової війни. Вони розписались під повагою до прав людини, суверенітетом, незастосуванням сили та непорушністю кордонів. Радянський Союз, у складі якого були Україна та Росія, також взяли на себе ці зобов’язання. Через 40 років після підписання Кремль порушив домовленості: анексував Крим та підтримує збройний конфлікт на Донбасі. Чим були Гельсінські угоди для Києва в 1975 році та що важать такі обіцянки сьогодні?
40 років Гельсінським угодам: як СРСР і Європа обіцяли берегти кордони
35 країн, серед яких СРСР, США та Канада, підписали 30 липня – 1 серпня 1975 року документ, який мав на меті зменшити напругу, вберегти світ від нового переділу кордонів, військової агресії і захистити права людини. Та декларація називалась заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Через 40 років від дня підписання документ, більше відомий як Гельсінські угоди, а сам політичний орган – як ОБСЄ. Сучасні Україна та Росія на той момент були представлені республіками СРСР, що також підписав декларацію.
Гельсінські угоди суттєво «розрядили» геополітичну напругу, не розділивши підписантів на «переможців» і «переможених». Стрижень документу «Декларація принципів», фактично, був спільною програмою дій для будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи.
Непорушність кордонів, суверенітет і права людини
Зокрема, він передбачав, що країни-підписанти поважатимуть суверенітет та права одне одної «вільно вибирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи, а також право встановлювати свої закони та адміністративні правила». Окрім того, йшлось про незастосування сили або погрози силою, з метою порушення «територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави». Держави підписались і під непорушністю кордонів на той момент та на майбутнє, а також мали намір мирно вирішувати суперечки.
Окремим та важливим для українців пунктами були повага до прав людини і свобод, а також рівноправ'я та право народів розпоряджатися своєю долею. Саме керуючись цими зобов’язаннями, під якими підписався Радянський Союз, українські громадські діячі та правозахисники того часу сформували Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод, відому також як Українська Гельсінська група.
Серед її засновників були відомі дисиденти Левко Лук’яненко, Олекса Тихий, Микола Руденко. Радянська влада вже за кілька років почала арештовувати активістів через зібрані ними доказів порушень Гельсінських угод – про факти утиску прав українців в СРСР вони інформували європейські країни. Часто членів спілки засуджували за суворою статтею 62 Кримінального кодексу УРСР – «антирадянська агітація та пропаганда», а це означало до десяти років ув’язнення та роки заслань.
Гельсінські угоди – поворотний пункт в історії – Юхновський
Ігор Юхновський
Гельсінські угоди стали поворотним пунктом в історії Європи та людства, вважає екс-голова Українського інституту національної пам'яті Ігор Юхновський. Завдяки їм відносини між СРСР та США в рамках Холодної війни почали «нормалізовуватись», говорить він.
Це були хороші угоди. І мені здається, Радянський Союз намагався цих угод, певною мірою, дотримуватися
Ігор Юхновський
«Я вважаю, що закріплення кордонів, по-перше. Піклування про права людини, по-друге. Це були хороші угоди. І мені здається, Радянський Союз намагався цих угод, певною мірою, дотримуватися», – каже Юхновський.
Українська РСР до та після Другої світової війни дуже відрізнялись, вважає він. За словами Ігоря Юхновського, повернувшись у 1945 році з фронту переможцями, українці заселили міста отримували посади в органах влади. І тому, фактично, розвивались паралельно дві гілки національного відродження.
«Одна гілка – офіційна, я б сказав, партійна, де в складі правлячої Комуністичної партії було дуже багато українців. А з іншого боку, була Гельсінська спілка, яка намагалась для Української РСР добитись прав, записаних у Конституції СРСР, зокрема права на відокремлення і створення власної держави», – говорить Юхновський.
Саме Гельсінські угоди, які сприяли національному відродженню, до Україні в 1991 році здобути незалежність, вважає він.
Домовленості цінні, коли їх поважають ті, хто ставить підпис – Огризко
1) Суспільний стан — великі угруповання людей, котрі умовно об'єднані своїм правовим та економічним становищем у соціальній ієрархії, тобто соціальній структурі суспільства. Відрізняється від таких понять як суспільний клас, суспільний , соціальна страта.
2) Шля́хта — привілейований стан у суспільствах доби середньовіччя та нового часу, у ширшому розумінні — військово-служила знать або ж родова аристократія.
3) Магна́т (лат. magnus — великий) — можновладець, вельможа, князь. Людина високого соціального стану, шляхетського походження чи багата (великий землевласник, представник родової й багатої знаті). У середньовіччі — назва вищих землевласників і воєначальників вище барони: графи, герцоги, князі та територіальні принци. У переносному значенні — великий власник, багатій, олігарх.
4)Натура́льне господа́рство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу.
5)Обро́к — натуральний податок, данина продуктами традиційного натурального господарства, що стягувався феодалом з селян. Частина продуктів селянського господарства — зерно, худобу, птахів, яйця, сало, мед, а також виготовлена ними шкіра, пряжа, полотно тощо.
6)Па́нщина — відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному і виробництва. Можлива з прикріпленням до землі безпосереднього виробника.
7)Латифу́ндія — велике приватне земельне володіння, помістя. Панування латифундизму породжувало безземелля основної маси селянства, сприяло орієнтації національної.
8)Фільва́рок — маєток у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у XIV—XIX ст. Панський сільськогосподарський
9)Кріпацтво, або кріпосне право у вузькому сенсі — правова система, або система правових норм при феодалізмі, яка встановлювала залежність селянина від феодала й неповну власність феодала на селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю та майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права порядкувати нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо).
Юпитер Марс сатурын фри фаер