552 г. — Тюркский каган Бумын поднял мятеж против жужаней. Гибель государства жужаней. Образование Тюркского каганата на Алтае. Смерть Бумына. На престол сел Кара Иссык Хан.
553 г. — Смерть Кара Иссык Хана. На престол сел Мукан-каган.
554 г. — Поход Истеми-кагана на запад.
566 г. — Средняя Азия в составе Тюркского каганата.
между 567 и 571 г. — Покорение Тюркским каганатом хазар и булгар.
569 г. — Началась война с Персией.
569 г. — мир с Персией.
572 г. — Смерть Мукан-кагана. На престоле — Тобо Хан.
576 г. — Смерть Истеми-кагана.
576 г. — Смерть Тобо Хана.
581 г. — Начало кризиса в Каганате.
590 г. — Подчинение Гаочана Каганатом.
593 г. — Кризис в Каганате закончился.
603 г. — Распад Тюркского каганата на Западный и Восточный. Территория Казахстана и Средней Азии вошло в состав Западно-Тюркского каганата.
ответ:1
Объяснение:
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом московського царя. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.
У 1667 за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Московського царства від її військових супротивників. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.
Оскільки з середини XIV й до 1780-х саме городові козаки були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як Військо запорозьке Городове.
Значение Української козацької держави
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання. Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)".— Київ, 1994.
У Абулхаир султана была яркая юность. В 1708 году он был избран ханом башкир, а в 1709 году по возвращению в Казахское ханство был назначен правителем улуса Алимулы. Ведь у него, как у любого другого казахского султана, имелся свой улус. А «ханов всегда в истории казахского социума было много, и каждый из них опирался на свою родоплеменную группу. Так, например, в XVIII в. опорой власти хана Абулхаира являлось поколение Алимулы. В 1709-1711 годах ойраты осуществили крупное вторжение на территорию Казахского ханства. Угроза заставила казахов провести в Каракумах в 1710 году съезд, на котором предводителем ополчения был выбран Богенбай батыр. В 1713-1714 годах ойраты нанесли ряд крупных поражений.
В 1716 году был предпринят новый поход против ойратов, но он закончился поражением, одной из причин которого послужили разногласия между Абулхаиром и Каип ханом, выбранном после смерти Тауке хана.
В 1718 г. Абулхаира выбирают ханом Младшего жуза. В том же году он вместе с ханом Среднего жуза Каипом во главе 30-тысячного войска выступил против джунгар и дал сражение на реке Аягуз. Несмотря на определенные успехи, Абулхаир хан сознавал, что устоять против военной машины Джунгарского ханства военные ополчения казахов вряд ли смогут и начал переговоры с сибирской администрацией России о военном союзе против ойратов.
Объяснение: