Липнева революція.
1)Передумови. Спроби «короля емігрантів» Карла X відновити управління Францією методами «старого порядку». Порушення правлячими колами країни конституційних норм, утиски інтересів широких верств суспільства.
2)Причини. Виникнення політичної кризи у Франції, зростання конфронтаційних настроїв у суспільстві. Нездатність ліберальної опозиції досягти компромісу з владою підштовхнула її до активних дій.
3)Завдання. Усунути від влади Карла X та його прибічників. Поновити дію «Хартії 1814 року».
4)Основні події
27 липня 1830 р. - Початок народного повстання в Парижі.
28 липня 1830 р. - Корінний перелом у ході повстання: на бік повстанців почали переходити урядові війська.
29 липня 1830 р. - Повстанці захопили королівський палац Тюїльрі. Карл X зрікся престолу.
5)Результати. Крах політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів у Франції. Установлення у Франції конституційної монархії, орієнтованої на інтереси торговельно-фінансової і, частково, промислової буржуазії.
6)Історичне значення. Засвідчила безперспективність спроб поновити у Франції «старий порядок». Створила умови для подальшого розвитку Франції шляхом буржуазного прогресу.
Бельгійська революція.
1)Причини: Утиски франкомовного католицького населення.
2)Мета: Конфлікт 1830 року, який призвів до відокремлення південних провінцій від Нідерландського королівства і утворення незалежного Королівства Бельгія.
3)Основні події: 25 серпня 1830 року в Брюсселі почалися заворушення, бунтарі почали грабувати крамниці. До них долучилися театрали, які щойно вийшли з театру Монне після прослуховування опери «Німа з Потріці» Даніеля Обера. В наступні дні заворушення поширилося всім краєм. Заколотники захоплювали фабрики й руйнували машини.
4)Результат:проголошення незалежності Бельгії.
5)Історичне значення полягає в тому, що за підсумками революції країна звільнилася від голландського панування і стала незалежною державою.
Название социально-политического течения - либерализм.
Причина 1: своей реформаторской деятельностью Михаил Сперанский навлёк на себя недовольство и гнев крупных помещиков и государственных чиновников и интеллигенции(особенно Карамзина) из числа консерваторов, которые не желали отмены крепостного права. Александр I в их глазах служил покровителем Сперанского и также навлекал на себя негативную оценку с их стороны. Беспокоясь о возможном заговоре со стороны дворянства и чиновничества, Александр I решил удалить Сперанского в опалу дабы успокоить значимую часть российских элит и не допустить волнений среди них перед войной с Наполеоном(о скором начале которой уже давно было понятно, в частности благодаря Сперанскому) и собственного свержения. При этом Александр I был весьма нерешительной личностью, который зависел от окружения и не был готов полностью самостоятельно управлять государством, чем и воспользовались консерваторы.
Причина 2: под влиянием самоуверенности Сперанского (который смел упрекать императора за его непоследовательность и нерешительность в государственных делах), недовольства прочих дворян Сперанским и прочтения труда Николая Михайловича Карамзина (который ему хоть и не понравился из-за собственной критики, но Александр I понял, что консерваторы его не поддерживают из-за либеральных реформ) Александр I разочаровался в деятельности Михаила Михайловича Сперанского и отправил его в ссылку. Взаимное недоверие и разочарование перечеркнуло развитие либеральных реформ Сперанского в период правления Александра I и стало причиной его опалы.