Объяснение:
1. Назва князівства - київське
1.1 Територія розташування - південно західні райони розселення дреговичів та землі древлян
1.2 Господарський розвиток - Одна з найбільш розвинутих і густонаселених областей Руci. Загальна кількість міст досягала 79. Головне місто Київ населенням 50 тис. осіб. Основа господарства орне землеробство, міста були центрами ремесла i торгівлі Через Київщину проходили грецький, соляний i залозний торговельні шляхи, що зв'язували Русь із багатьма країнами світу.
1.3 Політичний розвиток - Була давнім політичним i територіiальним центром Київської Русі. Не була спадковою вотчиною якоїсь князівської лінії . Протягом XII - першої половини XIII ст. вважалася власністю велико- князівського київського столу і навіть загально- династичною спадщиною давньоруського князівського роду. Упродовж 1146—1246 р. київський стіл 46 разів переходив із рук у руки.
2. Назва князівства - Чернігівське
2.1 Територія розташування - землі в басейнах Десни та Сейму.
2.2 Господарський розвиток - Землі князівства були вкриті густою мережею населених пунктів. Головне місто - Чернігів за розмірами і pівнем розвитку поступалося лише Києву. Однак тісних економічних зв'язків між окремими районами князівства не існувало
2.3 Політичний розвиток - Формування князівства в основному завершилося в XI ст. Засновником місцевої династії був син Ярослава Мудрого Святослав Наприкінці XI ст. за pі- шенням Любецького з'ізду утворилося Новгород- Cіверське князівство, яке формально підпорядковувалося Чернігову
3. Назва князівства - Переяславське
3.1 Територія розташування - землі східного Лівобережжя Дніпра
3.2 Господарський розвиток - Переяслав був одним із найбільших міст Русi. Iснували мiста-фортеці: Остерський городок, Баруч, Воїнь, Прилуки, Лубни, Жовнин. Деякі них були торговоремісничими осередками Через прикордонне розташування і набіги половців Переяславське князівство постійно потребувало за- хисту киівського князя і продовольчої до
3.3 Політичний розвиток - Виникло в 1050-ті рр. навколо Переяслава. У XII-XIII ст. фактично не мало політичної самостійності й цілком залежало від Києва. У Переяславі, як правило, сиділи князі, що мали посісти київський стіл, або отримували це князівство як компенсацію за відмову від претензій на Київ.
4. Назва князівства - Галицьке
4.1Територія розташування - Землі в Прикарпатті та верхньому Подністров'ї
4.2 Економічний розвиток - сори бро незнаю
4.3 Політичний розвиток - Розпочалося в другій половині XI ст. Цей процес був пов'яза- ний із діяльністю засновника галицької династії князів Ростислава Володимировича, онука Ярослава Мудрого. Проте під тиском великого князя Ізяслава він змушений був залишити Галицьку землю. Справу батька продовжили три його сини - Рюрик, Василько і Володар.
5. Назва князівства - Волинське
5.1 Територія розташування - Землі в басейні південних приток Прип'яті.
5.2 Економічний розвиток - сори бро, тоже не знаю
5.3 Політичний розвиток - До середини XII ст. не мала власної князівської династії. Київські князі вважали Волины своєю вотчиною 1 не хотіли віддавати її в спадкове володіння іншим князям. Волинню керували київські ставленики. Статус спадкової вотчини Волинь набула після смерті Ярослава Мудрого за князювання Ярославичів. Засновник Володимиро-Волинської князівської династії - Iзяслав II Мстиславич.
Главное отличие памятников урочища Тасмола — это получившие широкое распространение именно в Центральном Казахстане так называемые, «курганы с усами». Несмотря на многовариантность данных памятников, почти все они объединены в единый архитектурный комплекс: они представлены главным курганом с погребением и вторым курганом, где обычно находится захоронение лошади, и, наконец, двумя дугообразными каменными «усами», всегда вытянутыми на восток.Археологи сходятся во мнении, что в элементах комплекса курганов с каменными грядами прослеживаются атрибуты солярного (то есть солнечного) культа: «усы» сложены «входом» на восток, к утреннему солнцу, жертвоприношение солнечному божеству коня. Нередки также находки прокаленного грунта и следы кострищ по концам каменных гряд.
Изученные памятники, определяют западную границу культуры в районе гор Улытау, южную — по Северной Бетпакдале и Северному Прибалхашью, восточную — по пришидертинским и баянаульским степям и далее к югу до Шубартау
Распад тасмолинской культуры связывают с миграциями в восточной части сарматских археологических культур, юэчжей, усуней, хунну.
Объяснение:
ответ:Македонский царь Александр Великий вторгся в Азию через пролив Геллеспонт весной 334 до н. э.[источник не указан 722 дня] После разгрома персидских сатрапов вскоре после сражения на реке Граник он овладел всей Малой Азией, а затем год спустя в битве при Иссе нанёс сокрушительное поражение войску во главе с персидским царём Дарием III. Дарий бегством вглубь своей обширной империи, и пока он собирал новую армию из подвластных ему народов, Александр захватил Финикию, Сирию и Египет. Александр не мог преследовать Дария, пока сильный флот персов представлял угрозу в Средиземном море, а многие города оставались союзниками или вассалами Дария. Сам персидский царь, похоже, не стремился как можно скорее отвоевать свои владения, а взял на вооружение скифскую стратегию — заманить неприятеля вглубь враждебной территории, измотать и добить. Предложения о мире и разделе империи, которые Дарий посылал Александру, свидетельствовали о неуверенности персидского царя в собственных силах. Но Александр не соглашался: ему было мало половины империи.
Объяснение: