Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.
Смысл этой легенды можно передать лишь одной фразой: не стоит устраивать" пир во время чумы". Царь устроил вакханалию и праздник не в самое подходящее для этого время. Не нужно быть столь беспечным, особенно когда ты правитель, и от твоего решения зависит судьба народа. Также царю не стоит забывать о Боге, который возвысил его над этим народом, и который также в одночасье может свергнуть.