Із розвитком міської культури кафедральні школи перетворювалися на університети. Перший європейський університет було відкрито в італійському містечку Болоньї (він став визнаним центром юридичної науки) у ХІІ столітті. Університет в італійському місті Салерно став центром медичних знань, у французькому місті Парижі — центром богослов'я. У 1500 році налічувалося 86 університетів.
Університетські випускники мали право викладати в будь-якій школі, з ХІІІ століття тільки вони могли обіймати високі державні чи церковні пости.
Університети мали юридичну, адміністративну і фінансову автономію.
Університет поділявся на три факультети. На підготовчому «артистичному» вивчали «сім вільних мистецтв», далі студенти обирали юридичний, медичний, філософсько-богословний.
Заняття в університеті мали назву лекції — їх читали професори, лекції доповнювалися диспутами.
У XIV столітті з'являються колегії — колишні студентські гуртожитки, що стали самостійними центрами занять. Найпоширенішою ця мережа була в Англії.
Первые крупные постройки производились по этрусскому примеру, возможно, даже этрусскими мастерами; поэтому Римская архитектура при самом своём зарождении усвоила себе важнейшую форму этрусского зодчества — циркульную арку, то есть полукруглое каменное покрытие, перекинутое с одного устоя на другой, и сложенное так, что соприкасающиеся между собой стороны составляющих его отдельных камней расположены по направлению радиусов круга, удерживаются своим взаимным распором и передают общее давление тому и другому устою. Употребление этой архитектурной формы и происходящих от неё коробового свода, крестового свода и купола, неизвестных грекам, дало римлянам возможность придавать большое разнообразие их сооружениям, воздвигать огромные здания, сообщать крупный размер и простор внутренним помещениям и смело строить этаж над этажом.
Однако в целом, римская архитектура испытала сильное влияние греческой архитектуры. В своих сооружениях римляне стремились подчеркнуть силу, мощь, величие, подавляющие человека. Для сооружений характерны монументальность, пышная отделка зданий, множество украшений, стремление к строгой симметрии, интерес к утилитарным сторонам архитектуры, к созданию преимущественно не храмовых комплексов, а зданий для практических нужд.
«Устав воинский» 1716 года предписывал учреждение штатных полковых оркестров в российской регулярной армии. В 1716 г. в лейб-гвардии Преображенском полку играли 40 музыкантов. Именно им выпала честь первым воспроизвести мелодию знаменитого «Преображенского марша». Созданный неизвестным композитором ближе к концу правления Петра I, он стал общим для всей русской армии. Четкость и скорость темпа делали его незаменимым при военных походах и парадах. Марш исполнялся в дни юбилеев побед в Северной войне, в дни тезоименитства императора, в день коронации Екатерины I. Преображенский марш выполнял функции светского гимна на парадах, торжественных выходах венценосных особ, на посольских приемах
Знают турки нас и шведы И про нас известен свет На сраженья, на победы Нас всегда сам Царь ведет
C нами труд Он разделяет Перед нами Он в боях Счастьем всяк из нас считает Умереть в Его глазах
Славны были наши деды Помнит их и швед, и лях И парил орел победы На Полтавских на полях
Знамя он полка пленяет Русский штык наш боевой Он и нам напоминает, Как ходили деды в бой.
Гордо штык четырехгранный Голос чести не замолк Так пойдем вперед мы славно Грудью первый русский полк
Государям по присяге Верным полк наш был всегда В поле брани не робея Грудью служит он всегда
Преображенцы удалые Рады тешить мы царя И потешные былые Славны будут век Ура!
Із розвитком міської культури кафедральні школи перетворювалися на університети. Перший європейський університет було відкрито в італійському містечку Болоньї (він став визнаним центром юридичної науки) у ХІІ столітті. Університет в італійському місті Салерно став центром медичних знань, у французькому місті Парижі — центром богослов'я. У 1500 році налічувалося 86 університетів.
Університетські випускники мали право викладати в будь-якій школі, з ХІІІ століття тільки вони могли обіймати високі державні чи церковні пости.
Університети мали юридичну, адміністративну і фінансову автономію.
Університет поділявся на три факультети. На підготовчому «артистичному» вивчали «сім вільних мистецтв», далі студенти обирали юридичний, медичний, філософсько-богословний.
Заняття в університеті мали назву лекції — їх читали професори, лекції доповнювалися диспутами.
У XIV столітті з'являються колегії — колишні студентські гуртожитки, що стали самостійними центрами занять. Найпоширенішою ця мережа була в Англії.
Революцію у викладанні здійснило книгодрукування.