був дуже сильним лідером, який мав великий вплив на Римську імперію. Він був одним із найвпливовіших лідерів античного світу. Цезар правив як фізичною, так і розумовою силою. Його дивовижні знання в багатьох сферах, включаючи військову стратегію та політику, - це те, що дозволило йому бути чудовим лідером. Цезар був дивовижним письменником, його промови та брошури дозволяли йому висловлювати свої погляди та контролювати погляди інших на нього. Його любили римські жителі. Його особистість у поєднанні з його неймовірними знаннями та великою військовою стратегією дала можливість йому керувати Римською імперією та дозволяти їй сильно процвітати.
За свого правління Цезар значно розширив область Римської імперії. Цезар був досвідченим у багатьох областях. Але як військовий полководець він був неперевершеним. До 58 р. до н.е. він захопив усю Галію.
Цезарю вдалося повністю змінити долю Риму. Його особистість, знання та військовий геній дозволили йому бути дивовижним лідером. Те, що колись називалося республікою, яка розпадається, перетворювалося на дуже сильну та потужну імперію. Рим більше ніколи не був таким самим.
Як зазначалося вище, однією з головних ролей Юлія Цезаря була роль військового генерала. Він прославився всім римлянам, написавши про свої військові подвиги. Він записував казки про свої битви та своїх ворогів, і ці казки читали по всьому Риму та його сільській місцевості. Його листи були відправлені назад до Риму, щоб повідомити керівництву про його прогрес, але його листи масово і це допомагало забезпечити його популярність серед людей.
Бувши губернатором деяких північних провінцій, він вирішив використовувати свої чотири легіони, щоб заволодіти більшою кількістю землі в ім'я Риму. Він розширив Рим на більшу частину сучасної Франції, Німеччини та Іспанії. Він переміг багато племен цих регіонів, оскільки вони були погано підготовлені, і ними легко маневрували добре дисципліновані та навчені римські легіони. До 52 р. до н. е. Цезар завоював всю Галлію, яка є сучасною Францією. Галія була землею багатьох різних племен.
Головне значення його військових походів стало перетворення Риму із республіки у могутню імперію, в склад якої входила велика кількість територій, які заселяли різні народи. Тим самим створюючи унікальний образ країни: багатогранної в культурному аспекті та багатої в економічному.
XVII столетие названо современниками "бунташным веком". Это время крупных социальных движений: двух мощных крестьянских восстаний, целого ряда восстаний городских, а также церковного выступления, переросшего в социальное движение.
ПРИЧИНЫ ВЫСТУПЛЕНИЙ были разные. "Соляной бунт" был вызван недовольством политикой правительства Б. И. Морозова; городские восстания в Пскове и Новгороде случились вследствие резкого повышения цен на хлеб; "медный бунт" вызвал финансовый кризис, а Соловецкое восстание - реформа патриарха Никона. Кульминацией же народных выступлений стало восстание под предводительством С. Т. Разина. Ни одно из выступлений не закончилось победой. В ходе борьбы за окончательную централизацию государства против местного суверенитета и местных вольностей правительство жестоко подавляло любое проявление вольнодумства - в экономической ли, социальной или религиозной сфере оно проявлялось.
Вслед за изданием Уложения 1649 года усилилась тенденция к самораскрепощению крестьян - стихийно и принимавшее порой угрожающее размеры бегство их на окраины: в Заволжье, Сибирь, на юг, в места казачьих поселений, возникших еще в 16 веке и теперь ставших центрами концентрации наиболее активных слоев несвободного населения.
В 50 - 60-х годах XVII века неудачные опыты казны, война России с Речью Посполитой за воссоединение Украины с Россией, усугубили назревавшее недовольство.
Проницательные современники ясно видели существенные черты нового. “Бунташный век” - такою оценку давали они своему времени. В самом начале этого века страну потрясла первая Крестьянская война, достигшая наивысшего подъема в 1606 - 1607 гг. , когда во главе восставших - крестьян, холопов, городской бедноты - встал Иван Исаевич Болотников. С большим трудом и немалым напряжением сил феодалы подавили это массовое народное движение. Однако за ним последовали: выступление, возглавленное монастырским крестьянином Балашом; волнения в войсках под Смоленском; более 20 городских восстаний, прокатившихся в середине века по всей стране, начиная от Москвы (1648 г.) ; восстания в Новгороде и Пскове (1650 г.) ; “медный бунт” (1662 г.) , местом действия которого вновь становится столица, и, наконец, Крестьянская война Степана Разина.
був дуже сильним лідером, який мав великий вплив на Римську імперію. Він був одним із найвпливовіших лідерів античного світу. Цезар правив як фізичною, так і розумовою силою. Його дивовижні знання в багатьох сферах, включаючи військову стратегію та політику, - це те, що дозволило йому бути чудовим лідером. Цезар був дивовижним письменником, його промови та брошури дозволяли йому висловлювати свої погляди та контролювати погляди інших на нього. Його любили римські жителі. Його особистість у поєднанні з його неймовірними знаннями та великою військовою стратегією дала можливість йому керувати Римською імперією та дозволяти їй сильно процвітати.
За свого правління Цезар значно розширив область Римської імперії. Цезар був досвідченим у багатьох областях. Але як військовий полководець він був неперевершеним. До 58 р. до н.е. він захопив усю Галію.
Цезарю вдалося повністю змінити долю Риму. Його особистість, знання та військовий геній дозволили йому бути дивовижним лідером. Те, що колись називалося республікою, яка розпадається, перетворювалося на дуже сильну та потужну імперію. Рим більше ніколи не був таким самим.
Як зазначалося вище, однією з головних ролей Юлія Цезаря була роль військового генерала. Він прославився всім римлянам, написавши про свої військові подвиги. Він записував казки про свої битви та своїх ворогів, і ці казки читали по всьому Риму та його сільській місцевості. Його листи були відправлені назад до Риму, щоб повідомити керівництву про його прогрес, але його листи масово і це допомагало забезпечити його популярність серед людей.
Бувши губернатором деяких північних провінцій, він вирішив використовувати свої чотири легіони, щоб заволодіти більшою кількістю землі в ім'я Риму. Він розширив Рим на більшу частину сучасної Франції, Німеччини та Іспанії. Він переміг багато племен цих регіонів, оскільки вони були погано підготовлені, і ними легко маневрували добре дисципліновані та навчені римські легіони. До 52 р. до н. е. Цезар завоював всю Галлію, яка є сучасною Францією. Галія була землею багатьох різних племен.
Головне значення його військових походів стало перетворення Риму із республіки у могутню імперію, в склад якої входила велика кількість територій, які заселяли різні народи. Тим самим створюючи унікальний образ країни: багатогранної в культурному аспекті та багатої в економічному.