Эпоха Возрождения – эпоха таких философов и политиков, как Никколо Макиавелли, Франсуа Рабле, Эразма Роттердамского, Франческо Петрарка.
Конец 13-14 века – проторенессанс
15 век – ранний Ренессанс
Конец 15 – начало 16 веков – высокий Ренессанс
Сер. И втор. Половина 16 века – поздний Ренессанс
Происходит секуляризаация культуры, и основное внимание переходит на проблемы земного бытия, отрывается индивидуальность, личность становится культурной и жизненой ценностью, осуществляется переход от теоцентризма к антропоцентризму, общество отказывается от схоластики. Кроме того, античная древность признается высшей культурной ценностью.
Родоначальником гуманизма является Франческо Петрарка, который был главой старшего поколения гуманистов. Эразм Роттердамский и его «Похвала глупости», Томас Мор и его «Утопия», Франсуа Рабле и его «Гаргантюа и Пантагрюэль», Мишель Монтель и его «Опыты», Уильям Шекспир и его популярнейшие произведения, Мигель Сервантес и его «Дон Кихот» - все они представители гуманисты.
Гуманизм – фундамент эпохи Возрождения. Гуманизм – идейное течение, которое выдвигает человека и науку о человеке на первый план. Поэтому важнейшней составляющей философии становится самопознание.
Параграф 8-9. Мир художественной культурыСознание людей изменилось, и поэтому в этот период случился подъем живописи. Эпоха Возрождения – эпоха таких художников, как Леонардо да Винчи, Микеланджело Буонарроти, Рафаэль Санти. Одновременно происходит и развитие науки, такими учеными, как Николай Коперник, Джордано Бруно, Галилео Галилей.
Главные черты живописи этой эпохи:
• изображается трехмерная композиция
• применяется линейная перспектива
• важны натурализм и подражание природе, проявляется интерес к анатомии человек
• художник становится ремесленником
• живопись вытесняет иконопись
• появился портрет
• круглая и обнаженная скульптура
В этот период родились такие произведения, как «Поцелуй Иуды», «Бегство в Египет», «Путь на Голгофу» Джотто ди Бондоне, «Эмбрион человека» и «Витрувианский человек», «Мона Лиза» и «Дама с горностаем», фреска «Тайная вечеря» Леонардо да Винчи, «Давид» и фреска «Страшный суд» Микеланджело Буанарроти, «Сикстинская Мадонна» Рафаэля Санти, «Охотники на снегу» Питера Брейгеля.
Культура сформировалась в Италии, и уже оттуда распространилась по Европе.
Параграф 10. Рождение новой европейской наукиПредпосылкой развития науки послужили Великие географические открытия. Отсюда появился рост городов, мануфактурное производство стало развиваться, торговые связи между странами усилились.
Большие успехи были сделаны в астрономии, но и вдругих естественных науках, начиная с 15-17 веков.
Главными учеными эпохи Возрождения являются Николай Коперник, который открыл гелиоцентрическую систему миру, сменившую геоцентрическую, Джордано Бруно, Галилео Галилей, Иоганн Кеплер, который сформулировал закон движения планет по орбитам, Андреас Везалий, Уильям Гарвей, который был основоположником научной анатомии, Мигель Сервет, развивавшего медицину и анатомию.
В это время в математике происходит выделение тригонометрии и аналитической геометрии. Благодаря работам и трудам Андреаса Везалия, основоположника научной анатомии Уильяма Гарвея, основоположника эмбриологии и физиологии Мигеля Сервета вперед шагнули медицина и анатомия.
Объяснение:
Протягом 20 років Дарвін працював над створенням еволюційного вчення, у 1859 році нарешті воно було опубліковане за назвою "Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя".
Подальші роботи Дарвіна показують, що вченого довго хвилювало питання про походження видів. На величезному фактичному матеріалі в книзі "Мінливість тварин і рослин під впливом одомашнення" Дарвін вказав на закономірності еволюції порід домашніх тварин і сортів культурних рослин.
Учений намагається пояснити і походження людини від тварин. Про це він пише в одній зі своїх робіт за назвою "Походження людини і статевий добір", де використовує власну еволюційну теорію. Ученому належать капітальні праці з ботаніки, зоології і геології, у яких детально розроблені окремі питання еволюційної теорії.
Дарвіну вдалося показати рушійні сили еволюції. Він уже не метафізичне, а матеріалістично зумів пояснити виникнення і відносний характер пристосованості дією тільки природних законів, не приписуючи це надприродним силам.
Дарвіну вдалося довести, що рушійними силами еволюції порід і сортів є спадкова мінливість і добір, здійснюваний людиною. Людина протягом довгого часу намагалася відібрати для поліпшення яких-небудь якостей особин з потрібною їй зміною, закріпленою, звичайно ж, генетичне. Щоб вивести новий вид, вона Відсторонювала від розмноження інші особини. У результаті такої селекції були отримані або виведені нові сорти і породи, властивості яких були необхідні й цікаві людині.
У природі діють ті ж закони, але більш жорсткі. Усі живі організми розмножуються, створюючи собі подібних. Однак лише дехто з потомства доживає до статевозрілого віку. Більшість особин гине, не залишивши після себе потомства. Далі між всіма особинами як одного, так і різних видів йде боротьба за існування.
Дарвін розумів цю боротьбу як складні й різноманітні стосунки організмів між собою і з умовами навколишнього середовища. Те ж стосувалося і потомства цих особин. Наслідком боротьби за існування є природний добір. Що це таке? За Дарвіном, це "збереження сприятливих індивідуальних розходжень і змін і знищення шкідливих". Боротьба за існування і природний добір і стали, відповідно до теорії Дарвіна, основними рушійними силами (факторами) еволюції всього живого.
Ці фактори й індивідуальні спадкові відхилення в довгому ряді поколінь призведуть до видів, роблячи їх чимраз більш пристосованими до умов їхнього проживання. Адже зрозуміло, що пристосованість завжди буде відносною завдяки світові, що постійно змінюється.
Ще одним результатом природного добору стало різноманіття видів, які заселили Землю.
Усі галузі біологічної науки змушені були перебудовуватися у зв'язку з появою вчення Дарвіна. Палеонтологія зацікавилася шляхами розвитку органічного світу. Систематика вирішила зайнятися вивченням родових зв'язків і походженням систематичних груп. Ембріологи почали встановлювати спільне в стадіях індивідуального розвитку організмів у процесі еволюції. Фізіологія людини й тварин спробувала порівняти життєдіяльність людську й тваринну, щоб виявити моменти, які їх єднають.
Початок XX століття ознаменувався вивченням природного добору на основі експериментів. Почала швидко розвиватися генетика, а услід за нею й екологія. Передова інтелігенція Росії відкрито підтримала ідеї Дарвіна. Преса почала публікувати статті, присвячені геніальному відкриттю англійського вченого. У 1864 році російською мовою вперше було опубліковано "Походження видів".
Російські вчені продовжили розробляти ідеї Дарвіна. Усім нині відомі імена братів Ковалевських, К. А. Тимірязєва, І. І. Мечникова, І. П. Павлова, М. І. Вавилова, О. М. Сєверцова, І. І. Шмальгаузена, С. С. Четверикова й інших учених, що використовували у своїх дослідженнях