М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
iluza3
iluza3
17.03.2023 06:44 •  История

Напишите небольшой рассказ на тему мой регион в истории нашей страны необходимо указать не менее двух названий и охарактеризовать связь этих названий с историчискими событиями. (я живу в Нальчике )

👇
Ответ:
crasnowdim2018
crasnowdim2018
17.03.2023

С 1724 года на нынешней территории Нальчика располагались аулы главных князей Кабарды - Асланбека Кайтукина, Джамбота Татарханова, Кучука Джанхотова.

gerb-nalchikСуществует несколько версий происхождения названия города. Наиболее вероятным принято считать то, что свое название он получил от горной реки Нальчик, протекающей по его территории, а само географическое расположение в полукруге гор напоминает подкову. «Нальчик» в переводе с языков коренных народов и означает «подкова», то есть символ счастья, благополучия и удачи. Подкова стала эмблемой города.

В начале XIX века Нальчик являлся одним из многочисленных военных кордонных укреплений Кавказской линии.

В 1838 году при крепости было заложено военное поселение, преобразованное в 1862 году в слободу. В время в ней проживало 2300 человек. В сентябре 1921 года Нальчик был преобразован в город, затем становится центром Кабардино-Балкарской автономной области, с 5 декабря 1936 года Нальчик - столица КБАССР, с 1991 года Кабардино-Балкарской Республики.

Став в начале XX века столицей Кабардино-Балкарии, Нальчик устойчиво развивался. Росли население и экономический потенциал города, расширялись промышленная база и курортный комплекс.

С началом Великой Отечественной войны 23 предприятия города перешли на выпуск военной продукции, тысячи нальчан отправились на фронт, героически сражались с врагом.

Кабардино-Балкарии в период оккупации ее немецко-фашистскими войсками (с 28 октября 1942 года по 3 января 1943 года) был нанесен огромный ущерб. Девять тысяч нальчан отдали свои жизни за свободу и независимость нашей Родины.

4,7(13 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
maks197rus
maks197rus
17.03.2023
Кріпацтво, або кріпосне право (також кріпаччина, панщина, або панське право (від «кріпостей» — купчих документів на землю, відомих на Русі з кінця XV ст у вузькому сенсі — правова система, або система правових норм при феодалізмі, яка встановлювала залежність селянина від феодала й неповну власність другого селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю та майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права порядкувати нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо). Один з видів рабовласництва.

В широкому сенсі — система суспільно-економічних, політичних та правових відносин у феодальному суспільстві.

Система аграрних відносин, за яких можновладець є власником землі, наданої селянинові у володіння чи безпосереднє користування, і неповним власником виробника на ній. Особиста залежність від феодала, як правило, закріплювалася державною владою. На українських землях кріпацтво існувало з часів Київської Русі. У період польсько-литовської держави (XVI ст.) закріпаченими стали 20 % селян. На Закарпатті утверджується на початку XVI ст. Визвольна війна середини XVII ст. спричинила фактичне зникнення кріпацтва на більшості території України. На Лівобережжі й Слобожанщині відновлюється за указом Катерини ІІ від 3 травня 1783 р. Скасоване в Галичині та Буковині у 1848 р., в «підросійській» Україні та Росії — у 1861 р.

Скасування паспортної системи для селян в СРСР й заборона колгоспникам залишати земельні ділянки фактично поновили прикріплення селян до землі від 1930 і до поч. 1950-х рр. з обов'язковою умовою відробітку «трудоднів».
4,7(58 оценок)
Ответ:
alinkamarkova82
alinkamarkova82
17.03.2023

Кріпацтво, або кріпосне право (також кріпаччина[1], панщина[1], або панське право[2][3]) (від «кріпостей» — купчих документів на землю, відомих на Русі з кінця XV ст.[4]), у вузькому сенсі — правова система, або система правових норм при феодалізмі, яка встановлювала залежність селянина від феодала й неповну власність другого селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю та майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права порядкувати нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо). Один з видів рабовласництва.

В широкому сенсі — система суспільно-економічних, політичних та правових відносин у феодальному суспільстві.

Система аграрних відносин, за яких можновладець є власником землі, наданої селянинові у володіння чи безпосереднє користування, і неповним власником виробника на ній. Особиста залежність від феодала, як правило, закріплювалася державною владою. На українських землях кріпацтво існувало з часів Київської Русі. У період польсько-литовської держави (XVI ст.) закріпаченими стали 20 % селян. На Закарпатті утверджується на початку XVI ст. Визвольна війна середини XVII ст. спричинила фактичне зникнення кріпацтва на більшості території України. На Лівобережжі й Слобожанщині відновлюється за указом Катерини ІІ від 3 травня 1783 р. Скасоване в Галичині та Буковині у 1848 р., в «підросійській» Україні та Росії — у 1861 р.

Скасування паспортної системи для селян в СРСР й заборона колгоспникам залишати земельні ділянки фактично поновили прикріплення селян до землі від 1930 і до поч. 1950-х рр. з обов'язковою умовою

4,6(13 оценок)
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ