Серпень 1914 р. виявився переломним у житті українського народу. Вибух Першої світової війни, частиною якої була війна між Росією та Австро - Угорщиною, державами, що володіли українськими землями, пробудив надії багатьох українців на можливість розв'язання українського національного питання.
Объяснение:
Сою́з ви́зволення Украї́ни (СВУ) — політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України. За головне завдання ця організація ставила собі проголошення соборності та самостійності України та сприяння поразці Російської Імперії заради відродження незалежності Української держави. Переважно СВУ був створений політичними емігрантами з Наддніпрянської України. Його головою був член УСДРП Дмитро Донцов.
Учасники СВУ вважали себе репрезентантами інтересів українців, що перебували під російським пануванням. Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за самостійність України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.
Більшість членів СВУ були наддніпрянськими соціалістами, що опинилися на австрійській території внаслідок репресій російського царату в період столипінської реакції. Діяльністю СВУ керувала президія у складі: Олександр Скоропис-Йолтуховський, Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Маркіян Меленевський (на початку СВУ очолювали Дмитро Донцов і Микола Залізняк), якій допомагали галицькі і буковинські діячі різних ділянок (Степан та Роман Смаль-Стоцькі, Василь Сімович, Михайло Возняк, Богдан Лепкий, Михайло Лозинський, Лев Ганкевич, Іван Крип'якевич, Степан Рудницький та ін.).
Також робота СВУ сприяла поліпшенню матеріального стану військовополонених, відкриття в концтаборах бібліотек, шкіл грамотності, церков, читалень, кооперативних крамниць, оркестрів, хорів, курсів української літератури й історії України. У кожному таборі завдяки Союзу видавалися українські газети. Усе це робилося задля плекання української свідомості тих, хто перебував у таборах.
З австрійського боку СВУ опікувалося Міністерством зовнішніх справ, але з 1915 року справа дійшла до політичних розходжень і австрійське Міністерство обмежило фінансову до СВУ, який відтоді зосередив свою діяльність більше на території Німеччини.
СВУ розгорнув широку інформативно-представницьку діяльність у центральних та нейтральних державах Європи, оскільки мав своїх представників у Німеччині.
Это была первая всероссийская перепись населения, когда опрос проводился на одну дату. Она была вызвана потребностями экономического развития страны. Учет населения, существовавший в стране в 60-70-х годах XIX века, обнаружил свою несостоятельность, особенно при обсуждении закона о введении в России всеобщей воинской повинности. Самым надежным средством для учета лиц, подлежащих воинской повинности, могла быть только всенародная перепись . Кроме того, сведения о населении империи необходимы были после неурожая хлебов 1891-1892 годов, охватившего огромную территорию, да и решение целого ряда других государственных задач нуждалось в точных цифрах.
Жанры древнерусской литературы принято делить на первичные и объединяющие. Первичные 1) Жанр Житие .Его создавали люди, которые непосредственно были знакомы с человеком, которого причисляли к лику святых, и которого канонизировали после его смерти.
2)Древнерусское красноречие .Он был позаимствован в Византии и служил формой ораторского искусства.
3)Поучение. Поучение – это жанр, в котором древнерусские летописцы пытались представить модель поведения для любого древнерусского человека: и для князя, и для простолюдина.
4)Слово.Слово – является разновидностью жанра древнерусского красноречия. Примером политической разновидности древнерусского красноречия служит «Слово о полку Игореве».
5)Повесть.Это текст эпического характера, повествующий о князьях, о воинских подвигах, о княжеских преступлениях.
Объединяющие
1) Летопись – это повествование об исторических событиях. Это самый древний жанр древнерусской литературы.
2)Хронограф – это тексты, содержащие описание времени 15-16 веков.
3)Четьи-минеи (буквально «чтение по месяцам») – собрание произведений о святых людях.
4)Патерик – описание жизни святых отцов.
5)Апокриф – буквально переводится с древнегреческого языка как «сокровенный, тайный». Это произведения религиозно-легендарного характера.
Серпень 1914 р. виявився переломним у житті українського народу. Вибух Першої світової війни, частиною якої була війна між Росією та Австро - Угорщиною, державами, що володіли українськими землями, пробудив надії багатьох українців на можливість розв'язання українського національного питання.
Объяснение:
Сою́з ви́зволення Украї́ни (СВУ) — політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України. За головне завдання ця організація ставила собі проголошення соборності та самостійності України та сприяння поразці Російської Імперії заради відродження незалежності Української держави. Переважно СВУ був створений політичними емігрантами з Наддніпрянської України. Його головою був член УСДРП Дмитро Донцов.
Учасники СВУ вважали себе репрезентантами інтересів українців, що перебували під російським пануванням. Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за самостійність України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.
Більшість членів СВУ були наддніпрянськими соціалістами, що опинилися на австрійській території внаслідок репресій російського царату в період столипінської реакції. Діяльністю СВУ керувала президія у складі: Олександр Скоропис-Йолтуховський, Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Маркіян Меленевський (на початку СВУ очолювали Дмитро Донцов і Микола Залізняк), якій допомагали галицькі і буковинські діячі різних ділянок (Степан та Роман Смаль-Стоцькі, Василь Сімович, Михайло Возняк, Богдан Лепкий, Михайло Лозинський, Лев Ганкевич, Іван Крип'якевич, Степан Рудницький та ін.).
Також робота СВУ сприяла поліпшенню матеріального стану військовополонених, відкриття в концтаборах бібліотек, шкіл грамотності, церков, читалень, кооперативних крамниць, оркестрів, хорів, курсів української літератури й історії України. У кожному таборі завдяки Союзу видавалися українські газети. Усе це робилося задля плекання української свідомості тих, хто перебував у таборах.
З австрійського боку СВУ опікувалося Міністерством зовнішніх справ, але з 1915 року справа дійшла до політичних розходжень і австрійське Міністерство обмежило фінансову до СВУ, який відтоді зосередив свою діяльність більше на території Німеччини.
СВУ розгорнув широку інформативно-представницьку діяльність у центральних та нейтральних державах Європи, оскільки мав своїх представників у Німеччині.