Сначала была династия Меровингов.отцы делили земли между сыновьями ,сыновья дрались и кто то объединял все земли себе и снова раздавал своим сыновьям . потом никто не смог объдинить все земли и образовались мелкие государства с майордами . только позже майорд Пипин смог объединить земли предков и его внук,Пипин Короткий,образовал новую династию Королингов .
Наприкінці XVIII ст. було наказано перевести викладання в Київській академії, як і в інших навчальних закладах України, на російську мову, а в церквах читати «голосом, свойственным российскому наречию». У 1782 p. було заборонено дякам-учителям мандрувати, чим багато шкіл позбавились учителів.
Таким чином, царський уряд уже у XVIII ст. послідовно проводив політику удушення української мови й культури, русифікацію України, систематично вживав заходів, щоб «Малую Россию к рукам прибрать». Катерина II писала, що Україну, Ліфляндію і Фінляндію «надлежит легчайшими привести к тому, чтобы они обрусели и перестали глядеть, как волки в лесу».
Одночасно з цим із України в Росію відходило багато вихованців Київської академії, діячів освіти, культури й церкви і проводили там велику культурно-освітню і наукову діяльність. Наприклад, у Слов'яно-греко-латинській академії у Москві, з 1701 по 1762 р, працювало 95 професорів із Київської академії, а із 21 ректора і 25 префектів відповідно 18 і 23 були теж могилянцями. Українські вчені брали участь і в заснуванні Академії наук у Петербурзі та інших науково-культурних закладів. До Росії завозилося багато створених в Україні книжок — книжки для читання, книжки церковні, шкільні підручники, наукові праці, через Україну до Москви йшов європейський одяг, українці переносили шкільну драму й відкривали театри в багатьох російських містах — Казані, Тобольську, Новгороді, Смоленську, заносили українську церковну проповідь, свої співи і т. д. Коротше, мабуть, не було жодної ділянки культури в Росії; на якій би не позначився вплив діячів української культури.
• В 1803 году было издано новое положение об устройстве учебных заведений, внёсшее новые принципы в систему образования: бессословность учебных заведений, бесплатность обучения на низших его ступенях, преемственность учебных программ.
• Были введены уровни системы образования: в крупнейших городах — университет, в каждом губернском городе — гимназия, в уездах — училища, в церковных приходах — одноклассные училища. Всей системой образования управляло Главное управление училищ.
• В рамках реформы территория империи была разделена на шесть учебных округов, возглавляемых попечителями.
• Были основаны новые университеты:
- Дерптский (1802); - Виленский (1803); - Харьковский и Казанский (оба — 1804). - Открытый в том же 1804 году Петербургский Педагогический институт был также преобразован в 1819 году в университет. - В Ярославле на частные средства открылось в 1803 году Демидовское высших наук училище.