У другій половині XIX ст. російський царизм проводив політику національного гноблення українського народу.
1863 рік - міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав Валуєвський циркуляр про заборону друкування українською мовою релігійних і шкільних видань.
1876 рік - імператор Олександр II видав Емський указ про повну заборону української мови, за яким заборонялися публікація й ввезення в Україну будь-яких українських книг, пісень, п'єс, використання української мови в початкових школах, державних установах і судах.
Однак царські заборони не могли зупинити національно-визвольної боротьби.
Національний-визвольний рух на українських землях у другій половині XIX ст.
Російський - ліквідація самодаржавства і кріпосного права шляхом державного перевороту ("Ходіння в народ", "Чигиринська змова").
Український - поступовий перехід від культурно-просвітницької діяльності до політичної (Громадівський рух, створення організації "Братство тарасівців").
Польський - відновлення державної незалежності Польщі (Польське антиросійське національно-визвольне повстання на Правобережній Україні).
