В кінці XV — на початку XVI ст. Німеччина все ще лишалася політично роздробленою країною. На противагу централізованим вже на той час Англії й Франції Німеччина все ще була по суті федерацією окремих феодальних князівств і вільних міст, що дбали виключно про свої місцеві партикулярні інтереси. «В міру того як відбувався розпад суто феодальної імперії, розривався і взагалі зв’язок між імперськими землями; володільці великих імперських ленів стали перетворюватися в майже незалежних володарів, а імперські міста, з одного боку, і імперські рицарі, з другого, почали укладати союзи то одні проти одних, то проти князів або імператора». Становище імператорської влади дещо змінилося після царювання Фрідріха III. Імператор Максіміліан І (1493—1519) значно розширив спадкові землі Габсбургів. Крім Австрії. Штірії, Карінтії і Крайни, Габсбурги володіли тепер Тіролем і багатьма землями у Швабії і Нідерландах, що їх Максіміліан здобув як посаг при одруженні з Марією Бургундською. Утворений з рицарства і міст Швабський союз (у 1488 р.) поширив свій вплив також на Франконію і на рейнські провінції і перебував під безпосереднім заступництвом імператора. Максіміліан намагався посилити центральну владу над усією Німеччиною. Він прагнув добитися створення і в Німеччині центральних установ, влада яких була б обов’язковою для всіх станів, у тому числі й для великих феодалів. Проте спроби імператора добитися організації постійного по¬датку («імперського гроша») і постійного імперського війська успіху не мали. Рейхстаг 1495 р. висловився за створення загальноімперського суду, в якому переважали б князі. Військовій реформі князі так само постарались надати такого характеру, що проектоване постійне імперське військо повинне було перейти до них у залежність. Нестача коштів не дала змоги Максіміліану розгорнути воєнні дії в Італії, чим і пояснюються успіхи французьких походів в Італії наприкінці 90-х років XV ст. Новий імператор, онук Максіміліана І, Карл V (1519—1555) займав своєрідне становище в імперії. Будучи одночасно королем Іспанії (як онук Фердінанда й Ізабелли по жіночій лінії), Карл V став одним з наймогугніших государів Європи. Та його становище короля кількох країн (Іспанії, Німеччини, Італії, Нідерландів та ін.) найменше могло сприяти встановленню централізованої політичної влади в Німеччині. Зайнятий понад усе великодержавними планами й боротьбою з французьким королем Франціском І, Карл V не міг приділяти належної уваги справам у самій Німеччині і практично не тільки не зміцнив, а на кінець свого царювання ще більше розхитав авторитет імператорської влади.
1) право на жизнь. право на жизнь неотъемлемое право каждого человека, охраняемое законом. его содержание заключается в том, что никто не может быть умышленно лишен жизни иначе как во исполнение смертного приговора вынесенного судом за совершение преступления, в отношении которого законом предусмотрено такое наказание. 2) право на неприкосновенность жилища. это право было нарушено, так как фашисты приходили в дома людей, выгоняли их, сжигали дома 3) свобода выбора национальности и языка общения. это право также было нарушено, т.к. гитлер хотел чтобы все были только нацистами 4) право на охрану семьи, материнства, отцовства и детства. право было нарушено, т.к. у матерей отнимали детей, молодые папы уходили на фронт и фашисты не жалели даже детей
Если сказать как можно проще, фашизм призывает поклоняться сильному государству, вождю, как олицетворению государства.в нацизме же главную роль играет "нация", "народ". в будущем, как заявляли идеологи нацизма, общество откажется от государства - все заживут счастливо и равно, но только после избавления от развращающих расу элементов - евреев, славян, геев, цыган.(это отличие) как фашизм, так и нацизм это тоталитарные или авторитарно-диктаторские режимы. при тоталитаризме нет места личности. все поглощено государством, в случае с фашизмом или обществом, в случае с национал - социализмом.(это сходство)
Становище імператорської влади дещо змінилося після царювання Фрідріха III. Імператор Максіміліан І (1493—1519) значно розширив спадкові землі Габсбургів. Крім Австрії. Штірії, Карінтії і Крайни, Габсбурги володіли тепер Тіролем і багатьма землями у Швабії і Нідерландах, що їх Максіміліан здобув як посаг при одруженні з Марією Бургундською. Утворений з рицарства і міст Швабський союз (у 1488 р.) поширив свій вплив також на Франконію і на рейнські провінції і перебував під безпосереднім заступництвом імператора. Максіміліан намагався посилити центральну владу над усією Німеччиною. Він прагнув добитися створення і в Німеччині центральних установ, влада яких була б обов’язковою для всіх станів, у тому числі й для великих феодалів. Проте спроби імператора добитися організації постійного по¬датку («імперського гроша») і постійного імперського війська успіху не мали. Рейхстаг 1495 р. висловився за створення загальноімперського суду, в якому переважали б князі. Військовій реформі князі так само постарались надати такого характеру, що проектоване постійне імперське військо повинне було перейти до них у залежність. Нестача коштів не дала змоги Максіміліану розгорнути воєнні дії в Італії, чим і пояснюються успіхи французьких походів в Італії наприкінці 90-х років XV ст.
Новий імператор, онук Максіміліана І, Карл V (1519—1555) займав своєрідне становище в імперії. Будучи одночасно королем Іспанії (як онук Фердінанда й Ізабелли по жіночій лінії), Карл V став одним з наймогугніших государів Європи. Та його становище короля кількох країн (Іспанії, Німеччини, Італії, Нідерландів та ін.) найменше могло сприяти встановленню централізованої політичної влади в Німеччині. Зайнятий понад усе великодержавними планами й боротьбою з французьким королем Франціском І, Карл V не міг приділяти належної уваги справам у самій Німеччині і практично не тільки не зміцнив, а на кінець свого царювання ще більше розхитав авторитет імператорської влади.