1) Рекрутские наборы. Вообще, говорить о том, что именно Петр I ввел регулярную армию нельзя. Так как регулярная армия существовала уже с середины XVII века.
2) Табель о рангах. Документ, по которому чины стояли по порядку с значимостью в гос-ве.
3)Генерал-прокурор. Помимо слежения за Сенатом, он мог самостоятельно принимать решения сенатских дел.
4)Святейший синод. Пришел на замену Патриаршества. Священники были переведены на казённое жалование, число служителей культа сократилось.
5)Уезды. Были введены для более лучшего управления гос-вом. Главными в уездах были капитаны-исправники.
6)Асамблеи. Вполне уместно добавить такие новшества как бритье бород, курение, новые платья для дворян.
Объяснение:
Революція 1905 р. справила великий вплив на піднесення українського національно-визвольного руху, що на загальнореволюційній хвилі не тільки значно зріс і політизувався, але й вийшов з підпілля, заявивши про себе відкрито перед широкими верствами народу.Ще напередодні революції в Україні загострилася боротьба за легалізацію української мови: земства і міські думи приймали про це ухвали, петиції до уряду писали з'їзди вчених, театральних діячів. Російська Академія наук утворила комісію на чолі із славістом Олексієм Шахматовим, яка рекомендувала уряду зняти обмеження з українського слова. Церковний Синод, щоб посилити пропаганду православ'я, дозволив перекласти і видати українською мовою Біблію.
Зрештою, восени 1905 р. урядом було ліквідовано заборону української мови. I хоча ввозити українські книги з-за кордону і далі не дозволялося, у підросійській Україні розгорнувся широкий видавничий рух, число видавництв сягнуло 17. Серед них найактивнішими стали «Вік», «Час», «Криниця», «Ранок» та ін.Протягом 1905-1907 pp. на Наддніпрянщині виходила 21 українська газета і ще 4 по російських губерніях. Першою ластівкою стала газета «Хлібороб», видана наприкінці 1905 p. y Лубнах. Згодом з'явилися «Рідний край» (Полтава), «Вісті» (Одеса), «Запоріжжя» (Катеринослав), «Слобожанщина» (Харків) тощо.Найбільше українських газет виходило в Києві, де діяли осередки всіх національних партій. Зокрема УРДП, на гроші Василя Симиренка та Євгена Чикаленка, видавала найвпливовіший в Україні часопис «Громадська думка».