Наприкінці ХІХ століття у Львівському університеті існувало чотири факультети (богословський, філософський, правничий і медичний), навчалося понад 3000 студентів, з яких близько 600 були українцями. Мовою викладання, іспитів, адміністрації, незважаючи на утраквістичний (двомовний) статус, була польська. Українською мовою читалися лекції лише з української історії, літератури та окремих правничих і богословських дисциплін.
Михайло Грушевський, сучасник та очевидець багатьох подій, що стосувалися українського університету у Львові, один із чільних діячів українського національного руху, коли йшлося про університетську справу, писав про неї як про питання "національної справедливості". На його думку, з 90-тих років ХІХ ст. польський статус львівського університету (йшлося про мову викладання і адміністрації, кадри, сприяння з боку польських політиків у Відні), підсилений університетською автономією і підтримуваний місцевою владою, перестав задовільняти запити і можливості українців. А вони наприкінці ХІХ століття суттєво зросли. Наукове товариство імені Тараса Шевченка готувало кадри, які могли б зайняти місця на університетських кафедрах, велися переговори з українцями-викладачами з Російської імперії. Львів вважався центром культурного і національного життя українців Галичини.
До цього спричинилися, зокрема, доволі скромні успіхи українців, досягнуті в рамках українсько-польського порозуміння кінця ХІХ століття — "Нової ери". Так, у 1894 році було відкрито кафедру "Всесвітньої історії зі спеціальним ухилом на історію Східної Європи" з українською мовою викладання, яку очолив історик, громадянин Російської імперії Михайло Грушевський. У 1900 році почала діяти кафедра мови і літератури під керівництвом Кирила Студинського.
Стоит выделить 4 соц. слоя на тот момент существующих - Крестьяне(90% населения страны) над ними как единица местного управления Дворяне, Рабочие(городской аналог Крестьян, их меньше) над ними начальствовала Буржуазия. Самодержавие, то есть Монархия, стояла на этих сословиях аки на столпах. Основой экономики в стране выступала Буржуазия, Товаропроизводящее сословие - Крестьяне, Дворяне как мост от Императора к Крестьянам(выполнялась эта функция помещиками искажённо) и как основа мануфактурного производства - Рабочий класс. Таким образом опиралась Монархия на Рабочих и Крестьян, так как это большинство людей буквально молящихся на Императора(Царя). Буржуи и дворяне делили власть, и по-настоящему опираться на них было невозможно, хотя оба сословия вносили свой вклад в развитие страны.
1. каков возраст Греции ? (возраст превышает четыре тысячи лет) 2. какой период считается самым сложным? (Гомеровский период) 3. В каком году начинается классическая эпоха и с чем она связана? (Начинается в 500 году до нашей эры. Его начало было связано с войной с персами, длившейся более 20 лет. Греция победила благодаря тому, что был создан морский союз, во главе которого стали Афины. В тот период этот город-государство продолжило укреплять свое могущество. Это был золотой период в истории Афин, в результате которого они превратились в произведение искусства.) 4. Как связан с Грецией Александр Македонский? 5. В каком году началась революция и ее последствия для Греции? (25 марта 1821 года произошла революция, следствием которой стало провозглашение независимости и гражданская война, окончившаяся в 1825 году.В 1827 году страна обрела президента, а 1830 году ее независимость признала Турция.)
Наприкінці ХІХ століття у Львівському університеті існувало чотири факультети (богословський, філософський, правничий і медичний), навчалося понад 3000 студентів, з яких близько 600 були українцями. Мовою викладання, іспитів, адміністрації, незважаючи на утраквістичний (двомовний) статус, була польська. Українською мовою читалися лекції лише з української історії, літератури та окремих правничих і богословських дисциплін.
Михайло Грушевський, сучасник та очевидець багатьох подій, що стосувалися українського університету у Львові, один із чільних діячів українського національного руху, коли йшлося про університетську справу, писав про неї як про питання "національної справедливості". На його думку, з 90-тих років ХІХ ст. польський статус львівського університету (йшлося про мову викладання і адміністрації, кадри, сприяння з боку польських політиків у Відні), підсилений університетською автономією і підтримуваний місцевою владою, перестав задовільняти запити і можливості українців. А вони наприкінці ХІХ століття суттєво зросли. Наукове товариство імені Тараса Шевченка готувало кадри, які могли б зайняти місця на університетських кафедрах, велися переговори з українцями-викладачами з Російської імперії. Львів вважався центром культурного і національного життя українців Галичини.
До цього спричинилися, зокрема, доволі скромні успіхи українців, досягнуті в рамках українсько-польського порозуміння кінця ХІХ століття — "Нової ери". Так, у 1894 році було відкрито кафедру "Всесвітньої історії зі спеціальним ухилом на історію Східної Європи" з українською мовою викладання, яку очолив історик, громадянин Російської імперії Михайло Грушевський. У 1900 році почала діяти кафедра мови і літератури під керівництвом Кирила Студинського.