1)
С точки зрения формационного подхода - революция это процесс смены одной общественно-экономической формации на другую. В этих терминах Октябрьская именно революция ( смена произошла ) и Февральский переворот ( смены формации не было ).
С точки зрения геополитического подхода - существовал внешний фактор приведший к Революциям. Была хорошо спланированная операция западных держав по выводу России из большой геополитической игры посредством революции и погружения ее в пучину Гражданской Войны. Задача была выполнена и Россия не стала формальным победителем в мировой Войне и не приняла участие в дележе результатов.
2)
Советский Союз и сейчас остается наивысшим достижением человеческой цивилизации, историческим маяком для трудящихся всего мира.
"Я считаю советский период вершиной российской истории. Не будучи апологетом коммунизма, я считаю этот период поистине удивительным. Пройдут века, и потомки будут с изумлением, с восхищением изучать это время, поражаться, как за удивительно короткий срок в стране, жившей в кошмарно трудных условиях, было сделано так много. Да, было и много плохого, были преступления, ошибки, разочарования. Но все равно это была величайшая эпоха в истории России и один из важнейших феноменов в истории человечества." (с) А.А. Зиновьев.
Бароко – один із значущих стилів в культурному житті Європи. Найбільшою популярністю він досяг у таких країнах, як Німеччина, Іспанія, Росія, Франція. Батьківщиною його вважається Італія. Епоха бароко охоплює близько двох століть – з кінця 16 до середини 18 століття.
До відмінних рис даного стилю відносяться пихатість, урочистість і парадність. Причому бароко охоплює не тільки художня творчість, літературу і живопис, а й б мислення людини, її існування, а також в якійсь мірі і науку.
Твори даного часу експресивні й виразні, їм властива витонченість форм, створення ілюзорного простору, а також химерна гра тіні і світла.
Епоха бароко дала життя науці. Саме в цей час починають свій розвиток біологія, анатомія, фізика і хімія, інші дисципліни. Раніше їх вивчення жорстоко каралося служителями церкви.
Війни, епідемії різних хвороб, таких як чума і віспа, різні релігійні конфлікти призвели до того, що людина відчувала себе незахищеним і розгубленим. Його майбутнє було невизначеним. Все більше і більше уми охоплювали різні забобони і страхи. В цей же час церква розколюється на два релігійних табори – протестантів і католиків, що також породжує чимало чвар і баталій.
Все це призводить до нового розуміння Господа як Творця всесвіту. Бог розглядався лише як творець насущного, людина ж керував живим і неживим.
Епоха бароко також характеризується активною колонізацією – утворюються англійські поселення у Старому і Новому Світі.
Архітектура того часу багата колонадами, достатком різних прикрас на фасадах і в інтер’єрі. Також переважають багатоярусні купола складною, багаторівневої структури. До найбільш відомих архітекторам того часу відносяться Мікеланджело Буонарроті, Карло Мадерно, Микола Султанов.
У живопису цієї епохи переважають релігійні та міфологічні мотиви, а також парадні портрети. Досить часто на картинах зображувалася Мадонна, оточена ангелами. Найбільш знамениті художники епохи бароко – Мікеланджело Мерізі, Іасенто Ріго, Дієго Веласкес, Пітер Пауль Рубенс.
Саме в цей час зароджуються такі музичні жанри, як опера, фуга. Музика стає більш експресивної. Композитори епохи бароко – Йоганн Себастьян Бах, Антоніо Вівальді, Джованні Габріелі. Як видно, багато видатних особистостей творило в той час.
Епоха бароко – одна з найбільш значущих в історії розвитку людства. Саме в цей час зароджуються нові стилі та напрямки в мистецтві: літературі, музиці, живопису, архітектурі. Формуються нові погляди на релігію і людини. Виникають нові напрямки в науці. Попри певну пихатість, цей період подарував світовій культурі безліч пам’ятників культури, вряди високо цінуються і в наш час. Імена майстрів і діячів мистецтва епохи бароко досі гримлять на весь світ.
Закономірним продовження цього стилю став рококо, що сформувався в першій половині 18 століття. Йому вдалося зберегти свої позиції аж до кінця 18 сторіччя.
Чтобы поднять доходы дворянства, Елизавета в 1754 г. объявила винокурение (производство водки) монополией дворян. Это означало, что только дворяне теперь могут производить столь выгодный для продажи товар. Купцам, имевшим винокуренные заводы, ведено было сломать их или продать дворянам в течение полугода
Объяснение:
это только одна причина