Череп саков небольшой, лицо широкое, плоское, глазницы большие, надбровные кости выступающие, переносица с горбинкой. Саки были европеоидами, однако по сравнению с андроновцами эти черты у них стали размываться.
Это заметно уже из того, что череп у саков стал более округленным, лоб – более покатым, уменьшилась горбоносость. Во внешнем облике саков больше стало появляться монголоидных черт.
Особенно сильно монголоидные черты выражены у саков Северного и Восточного Казахстана. А у саков, живших в Жетысу и в Южном Казахстане, монголоидные черты были менее выражены и заметны.
Венгри (мадяри) належать до фінно-угорської мовної групи. Жили вони у передгір‘ях Південного Уралу, де об‘єднались в союз семи племен, кочували в причорноморських областях. Під натиском печенігів в кінці ІХ ст. венгри рушили на захід і завоювали дунайську рівнину, заселену слов‘янами та іншими етнічними групами – залишками східно-германських племен аварів. У Х ст. вони перейшли до осілого землеробства і скотарства. Багато що в агрокультурі угорці запозичили у слов‘ян.
В першій половині Х ст. угорці здійснили грабіжницькі походи в сусідні країни – Німеччину, Північну Італію, Східну Францію. Тільки після поразки на Лесі (Леха) у 955 р. їх набіги припинились. У Х ст. під впливом підкорених народів в угорців почали розвиватися класові відносини, піднялась князівська влада. Цьому сприяло і прийняття християнства. Князь Іштван з роду Арпадів об‘єднав під своєю владою всі мадьярські області і близько 1000 р. із згоди папи Сільвестра ІІ прийняв королівський титул. Він завершив християнізацію мадьяр.
Країна була поділена на судово-адміністративні округи – комітати, на чолі яких стояли ішпани (слов‘янське жупани). Вони збирали податки для короля і від його імені здійснювали владу. Ішпани селились в замках і мали в своєму розпорядженні гарнізони кінних воїнів.
В ХІ ст. в Угорщині вже склались феодальні відносини. Найбільшим землевласником був