Заслугою Серпня було створення постійної армії, потреба в якій імперія відчувала давно. Серпень встановив рекрутський набір з шістнадцятирічного віку, а в 6 н. е. - з двадцяти років. Серпень сам купував необхідні землі або платив до за свій рахунок. Потім він створив особливу військову скарбницю і всупереч Сенатській опозиції встановив новий податок з громадян Риму для її наповнення. Були створені також два постійних флоту, що базувалися в Равенні і Мізен. Іншим нововведенням у військах стала реорганізація традиційних загонів охоронців ( преторіанської когорти ) проконсулів в численний і постійного підрозділу з дев'яти когорт (дев'ять тисяч воїнів), розміщених навколо Риму. Для виконання різних завдань Серпень створив в до собі адміністративну машину, за своїм характером рудиментарну, призначену для конкретних справ без чіткої внутрішньої координації.
Объяснение:
СПОДІВАЮСЯ, ЩО ПРАВИЛЬНО
Одним из самых блестящих периодов в истории Римской республики, временем ее расцвета стала первая половина II в. до н. э. Сами римляне считали этот период одним из лучших в своей истории. « Римский народ имел наилучшие нравы и жил в величайшем согласии между второй и последней войной с Карфагеном », — писал Саллюстий. Время между 200 и 146 гг. до н. э. по аналогии с историей древних Афин Н. Н. Трухина удачно обозначила как «золотой век» республики . «Во II в. до н. э. Рим, стабилизировав свои полисные институты и границы, переживал эпоху первого расцвета рабовладельческих хозяйств, столетие наибольшей устойчивости общества и государства, время крупнейших завоеваний и великих героев гражданской и военной истории» . Нетрудно заметить, что эпоха «золотого века» совпадает со временем расцвета полисной структуры Рима. Становление civitas и развитие гражданских институтов стало следствием завершения в III в. до н. э. конфликта патрициев и плебеев, определявшего характер первых веков существования Республики. Верхней границей эпохи, как можно заметить, является Вторая Пуническая война, одна из самых тяжелых войн вистории Рима. Одним из ее итогов стало то, что радикальную проверку на устойчивость не только полисная структура общины, но и сложная конструкция Римско — Италийской конфедерации. В целом римская civitas обнаружила больший резерв жизне и возможностей внутреннего развития и роста.
Объяснение: