Факторы, обеспечивающие период экономики на военный лад:
1) Объединение усилий государства, промышленной буржуазии, земской и городской общественности, кооперации.
2) Создание специальных органов по мобилизации всех имеющихся ресурсов для нужд фронта («Особое совещание по обороне», «Совещание по снабжению топливом, продовольствием, перевозкам» и т.д.)
3) Создание крупных общественных организаций: Военно-промышленные комитеты, Всероссийский союз городов, Всероссийский земской союз больным и раненым воинам.
4) Создание в Москве Комитета научно-технической Этот Комитет фронту новейшими самолетами-бомбардировщиками, противогазами, гусеничными автомобилями, пистолет-пулеметами и пр.
Отношение общества к начавшейся мировой войне было образцом патриотизма. Каждый считал своим долгом защитить Отечество. Только в первые три дня на призывной пункт явились 96% подлежащих призыву. Огромное количество добровольцев, среди них знаменитые артисты, писатели, поэты. Женщины и девушки в порядке устраивались на работу в госпитали и военно-санитарные поезда. Даже императрица Александра Федоровна со своими старшими дочерями работала в госпитале. Вся страна сплотилась в единое целое перед лицом врага.
Что касается политических партий, то не все были едины. Либералы были едины в своем мнении, они все как один призывали к сплочению, отбросив на второй план все свои разногласия и противоречия. Среди социалистов же единства не было. Они разделились на три лагеря:
1) Оборонцы во главе с Г.В. Плехановым – призывали к защите Отечества и требовали прекратить все революционные наступления.
2) Центристы во главе с Ю.О. Мартовым и М.В. Черновым выступали за немедленное заключение демократического мира со всеми воюющими державами.
3) Пораженцы во главе с Владимиром Ильичом Лениным заняли весьма странную позицию. Они не рвались к участию в войне, хотели поражения царской империи, и тогда, дескать империалистическая война перейдет в гражданскую, т.е. рабочие и крестьяне, таким образом, быстрее поймут необходимость свержения царя. В результате военного переворота внутри собственной страны власть перейдет в руки трудящихся. Вот какая нехитрая задумка была у товарища Ленина.
Культу́ра (лат. Cultura — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині соціуму для його збереження та гармонізації.
Культура є складною системою буття. У XX столітті вчені А. Кребер та К. Клакхон зробили спробу об'єднати досягнення культурологів усього світу й навели у своїй праці («англ. Culture: A Critical Review of Concepts and Definitions», 1952) 180 визначень терміну «культура». У 1983 р. на XVII Всесвітньому конгресі в Торонто, присвяченому проблемі «Філософія й культура», було наведено вже кілька сотень визначень цього поняття.
Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурною антропологією, соціологією, психологією, історією[1].
Зміст
1 Походження поняття, сутність культури
2 Визначення
2.1 Типологія визначень
2.2 В українських джерелах
3 Історія розвитку культурологічної думки
3.1 Стародавній світ
3.2 Середньовіччя та Відродження
3.3 Просвітництво
3.4 Російська та українська філософія
4 Функції культури
5 Структура культури
5.1 Форми культури
5.1.1 Матеріальна культура
5.1.2 Духовна культура
5.1.3 Соціальна культура
5.1.4 Фізична культура
5.2 Види культури
5.2.1 Культура суспільства
5.2.2 Культура колективу
5.2.3 Культура особистості
5.3 Інформаційна культура
5.4 Професійна культура
5.5 Культура здоров'я
5.6 Рівні культури
6 Періодизація історії світової культури
7 Культура як система
8 Культура і природа
9 Культура та особистість
10 Культура та суспільство
11 Значення, норми та артефакти
12 Субкультура, контркультура
13 Національна культура
14 Культура і цивілізація
15 Культура як сукупність текстів, мови культури
15.1 Семіотика культури
16 Див. також
17 Примітки
18 Джерела та література
18.1 Література
19 Посилання
Походження поняття, сутність культури
Давні знаряддя праці
Петрогліфи в Гобустані, Азербайджан, 10 000 до н. е.
Людина почала відокремлювати себе від довкілля вже на початку свого існування. Першими свідченнями цього процесу є примітивні малюнки на стінах печер, на ранньому етапі наші пращури просто лишали відбитки своїх рук або малювали пальцями «хвилі», що, ймовірно, вже свідчить про бажання змінити навколишній світ за до власних творчих сил.
Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення (colo, colere — обробіток, займатися землеробством). У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона Старшого «De agri cultura» (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти. При цьому стосовно землі Катон писав не просто про технічну обробку ділянки, а й специфічне, духовне ставлення до неї.
Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н. е.). Вони пропонували так організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів.
Римський оратор і публіцист Марк Тулій Цицерон, говорячи про оброблення, мав на увазі не землю, а духовність, виховання, розвиток розумових здібностей. У одному зі своїх листів він говорить про «культуру духу», тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.
«Культура — це передані та створені сутності й моделі цінностей, ідей і інших символічно значимих систем, які є чинниками, що формують людську поведінку, а також продукти такої поведінки.»
В цьому ж дусі визначає культуру вже Ральф Лінтон:
«Культура — це сукупність засвоєних форм поведінки і її результатів, елементи яких є загальними і передаваними між членами даного суспільства»
Психологічний
Психологічні визначення акцентують увагу на психічних механізмах формування культури, акцентується увага на навчанні і наслідуванні при засвоєнні культури. Визначення цього типу сформулювали Станіслав Оссовський: