Борьба СССР за предотвращение войны
В 1938г. Гитлеровская Германия при молчаливом согласии западных держав оккупировала Чехословакию. СССР, проводя мирную политику коллективной безопасности, не признал оккупации Чехословакии и предложил ей военную от которой правительство этой страны отказалось. Франция не выполнила своих обязательств по договорам о военной с этой страной и не стала оказывать ей поддержку. Внешнюю политику Советского Союза 30-х годов (до 1939г.) можно считать образцом стремления предотвратить войну, обуздать агрессора. Наша страна выступала самым непримиримым и последовательным противником фашизма, разоблачала его, отождествляла с войной.
Однако к лету 1939г. положение изменилось, и результатом этого изменения впоследствии стало подписание договоров от 23 августа и 28 сентября 1939г. и секретных протоколов к ним, по условиям которых СССР становился чуть ли не партнером Германии. У данного обстоятельства были следующие причины:
В первую очередь необходимо отметить, что сама обстановка, сложившаяся на мировой арене к весне 1939г., объективно тому, что Советский Союз не мог продолжать свою деятельность в одиночестве, и ему надо было позаботиться о своей безопасности, так как к весне 1939г. вторая мировая война в своей локально - очаговой фазе была уже реальностью. В сложившейся военно-политической обстановке у СССР были три альтернативы: достичь военного соглашения с Францией и Англией; остаться в одиночестве; заключить договор с Германией. Наиболее выгодным представлялось англо-франко-советское соглашение о взаимной направленное против фашистской Германии. Оно привело бы к созданию единой антифашистской коалиции, эффективно послужило бы сдерживанию фашистских агрессоров и, возможно, воспрепятствовало бы развязыванию мировой войны.
Якщо говорити коротко і простими словами про те, що таке танк, то можна визначити його як різновид бойових машин, характерною особливістю якого є гусеничний хід (як правило) і наявність гарматного озброєння в якості основного.
Сьогодні можна виділити дві головні, дуже великі групи танків:
Основні бойові. Це один з найважливіших інструментів при виконанні ключових бойових завдань. Такі моделі відрізняються значною вогневої потужністю, завидною сталістю до пошкоджень, хорошою швидкістю пересування.Легкі танки. Вони призначені для вирішення спеціальних завдань і можуть використовуватися, наприклад, в якості зброї швидкого реагування для розвідувальних цілей і знищення інших танків. Машини даного типу бувають менш потужними, з більш слабкою бронею, але зате авіатранспортабельні або плаваючі.Танки в комп'ютерних іграхШирокі бойові можливості військових машин цього класу настільки привабливі, що танки дуже часто використовуються в різних комп'ютерних іграх військової тематики.
«Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ»
Объяснение:
Ми визнаємо, що наш нарід... перебуває у становищі зрабованої нації.
...Державна самостійність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин...
Коли в української держави відібрано бути державою, то поодинокі члени колишньої республіки позбулися усіх елементарних політичних прав людини. Колишній український республіканець має менше прав, ніж нинішній найостанніший московський наймит. Правительство чужинців розпоряджається на території колишньої української республіки, наче в завойованій свіжо країні, висмоктує остатні сили, висмикує ліпших борців, здирає останній гріш з бідного народу.
Українська інтелігенція стає до боротьби за свій нарід, до боротьби кривавої і безпощадної. Вона вірить у сили свої і національні, і вона виповнить свій обов’язок. Вона виписує на своєму прапорі ці слова: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Вона віддає себе на служения сьому великому ідеалові і доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтелігенція не покладе оружія, доти усі покоління Українців йтимуть на війну.
...Ми існуємо, ми відчуваємо своє існування і своє індивідуальне національне «я». ...Нині увесь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки, і Полтава.
...Але як партія бойова, партія, що виросла на ґрунті історії і єсть партією практичної діяльності, ми зобов’язані вказати ту найближчу мету, яку ми маємо на оці. Ся мета - повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширення її впливу на цілу територію українського народу в Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить ся по праву, але віднято в нас теж силою. Наша нація довго нездужала, але нині вже стає до боротьби. Вона добуде собі повну свободу і перший ступінь до неї: Переяславська конституція.
Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що се вже остатня боротьба, що потім уже ніколи не настане слушний час до нової боротьби. Ніч була довга, але ранок наблизився і ми не попустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи!