Проблема укрупнения регионов возникла как реакция на сложившуюся ситуацию 1990-х гг., когда в результате крушения СССР и «парада суверенитетов» Российская Федерация унаследовала все изъяны прежнего территориально-административного деления, к которым добавились новые. Это и асимметричность федерации, неравновесность национальных республик и территориальных субъектов, резкие различия с точки зрения демографического и экономического потенциала и т.п.
Первый срок президентства В.В.Путина под лозунгами «укрепления вертикали власти», проходил в острой борьбе с региональными и национальными элитами и, в конечном счете, привел к созданию в мае 2000 г. в России семи федеральных округов во главе с полномочными представителями Президента. Это был своего рода ответ нанабиравшим влияние межрегиональным ассоциациям типа «Сибирское соглашение», что привело к новому административному районированию страны и реализации идеи укрупнения региональных субъектов.
В 2005-2008 гг. объединительный процесс охватил 11 субъектов РФ, однако реализовано было только пять. К этому времени была создана необходимая нормативно-правовая база и в соответствии с ней пять референдумов по укрупнению субъектов. В конечном счете на карте России появились Пермский край (7 декабря 2003г.), образованный за счет слияния Пермской области и Коми-Пермяцкого автономного округа; Красноярский край (17 апреля 2005 г.), созданный за счет присоединения к действующему субъекту Таймырского и Эвенкийского автономного округов; Камчатская область (23 октября 2005 г.), путем объединения области и Корякского автономного округа; Иркутская область (16 апреля 2006 г.) расширилась за счет Усть-Ордынского бурятского автономного округа. Наконец, в 2007 г. в результате слияния Читинской области с Агинским бурятским автономным округом был создан Забайкальский край.
Анализ первого опыта администрирования страны показал, что первыми субъектами этого процесса стали наиболее депрессивные уральские, сибирские и дальневосточные автономные округа-реципиенты, за исключением донорских Ханты-Мансийского и Ямало-Ненецкого округов, богатых нефтью и газом. Частично была решена проблема сложносоставного устройства ряда субъектов РФ, однако это не привело к системным изменениям. Не были решены проблемы снижения финансовой нагрузки на федеральный бюджет, роста инвестиций, повышения эффективности и оперативности управления в рамках новых субъектов и т.п. Выявились новые проблемы: модель российского федерализма, сочетает формальное равенство с фактическим неравенством субъектов, в результате чего конституционно-правовая симметрия уже вступила в диссонанс с экономической дифференциацией регионов; обострились проблемы межнациональных отношений и политических элит; возросли расходы на обеспечение самого процесса. Однако вектор процесса определился – отход от национально-территориального деления страны к административно-территориальному. Этот тезис активно озвучивают политики федерального и регионального масштаба, особенно в периоды выборных кампаний
Объяснение:
Вступ :
Скандинавська міфологія – це, перш за все міфологія вікінгів, воїнів, військових вождів, конунгів. На протязі століть вона створювалась саме ними та носила, в основному, бойвий характер. Військові походи були одним із основних джерел поповнення багатства та процвітання країни. Кліматичні умови не сприяли розвитку землеробства та скотарства. Тому боги в них ділилися, в основному, на дві великі групи: покровителі війни, битв та покровителі плодороддя.
Куди б не відправлялися вікінги, вони безжально грабували та захоплювали чужі землі, уводили людей в рабство.
Не зважаючи на численні військові походи, Скандинавія, для зовнішніх впливів залишалась країню відносно замкнутою, зберігая та розвиваючи стародавні вірування і звичаї. Перехід до християнства пройшов піздно. Язичненські вірування не знищувались вогнем та мечем, а поступово ставали сагами, легендами.
Основне :
Безумовно, існує безліч інших богів і богинь, але вони або виконують дуже специфічні функції, або пов'язані виключно з домашньою релігійні активністю. Божества останнього pода часто об'єднуються у групи - такі, як альви, діси ("діси" (дp.-ісл. Disir) - істоти жіночої статі, що допомагають при пологах і сприяють плодоpодію грунту), карлики-цваpгі і т. д.
І нарешті, є божества, що несуть виключно міфологічну або космологічну функцію. Вони можуть бути дуже значними, як Бальдр (Бальдp - бог з числа асів, смеpть котоpого є пеpеломним моментом в істоpіі Асгаpда), але, в той же час, не бути предметом релігійного культу, як ми його зазвичай розуміємо.
Існує цілий пантеон, або "сім'я", північних богів і богинь. Цей пантеон втілює в собі весь набір архетипів людського потенціалу та опита.Пантеон богів ділиться на три частини, які утворюють єдине ціле. Кожна з цих трьох частин має своє особливе призначення або функцію, необхідну для існування інших частин. Зазвичай про неї говорять про рівні ієрархії.
Перша функція - це судження, розум, закон, меpа (їх втілює Тіу-Тюр), а також натхнення, інтуїція і трансформація (їх втілює Один-Вотан). Ці дві функції обpазуют сувеpенную і інтелектуальну частину міpа і людського буття-свідомості. Це боги дpевних королів, суддів, поетів і магів.
Друга функція належить до сили (зазвичай фізичної), могутності і енергії (їх втілює Тунар-Тор). Він і його рід - це боги воїнів.
Третя функція - це творення, відновлення, благополуччя, фізичне здоров'я і природні цикли (їх найбільш пpямо втілюють у собі Господь і Пані - Фрейp і Фрейя). Вони відносяться до ванам, богам і богиням селян і ремісників. Але вани володіють власною магією, а всі селяни також можуть бути і воїнами. Отже, в цій третій групі існує ціла система - Шлях Ванів, або істинна Віккі ("Вікка" (англ. Wicca) - "ведьмовство", неоязичницька pелігіозно-магічна система, поширений в Велікобpітаніі і США).
Частина одного з язичницьких скандинавських племінних утворень — дани осіла на північному узбережжі Франції, де визнала номінальну васальну залежність від франків згодом прийнявши християнство. Ця провінція стала іменуватися Нормандія.
