Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 р. у м. Холмі (тепер місто Хелм на території Польщі). Походив, як пише він у своїй біографії, з бідної родини Грушів (пізніше Грушевських), що гніздилася в Чигиринському повіті. Були це переважно дячки й паламарі. Дід Михайла, Федір, переїхав свого часу під Київ, у село Лісники, що до батькові Грушевського, Сергію Федоровичу, здобути освіту і присвятити себе педагогічній діяльності.
Дитячі роки Михайло провів на Північному Кавказі, куди батько переїхав працювати, - спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі зрідка відвідуючи Україну.
1880 р. М. Грушевський вступив до Тифліської гімназії, у якій діставав і читав літературу з історії, літератури, етнографії України. У гімназії Грушевський робить і перші спроби пера (написав кілька оповідань, про які схвально відгукнувся І. Нечуй-Левицький). Після закінчення гімназії Михайло мріяв потрапити до Києва. Проте батько довго не погоджувався відпускати хлопця до "матері міст руських", боячись українського запалу Михайла і наляканий тодішніми студентськими "історіями". Однак згодом батько все ж дає згоду на поїздку сина до Києва.
Протягом 1886 -1890 pp. Михайло навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. На третьому курсі Грушевський почав виконувати наукову роботу, запропоновану професором Антоновичем, "История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века". Праця отримала золоту медаль, і Михайла залишили при університеті на кафедрі російської історії.
Протягом 1890-1894 pp. Грушевський працював при Київському університеті як професорський стипендіат.
На початку 1891 р. професор Антонович, повернувшись із подорожі у Галичину, запропонував Грушевському очолити кафедру історії України, яку планувалося згодом відкрити у Львівському університеті. Молодий учений прийняв цю пропозицію.
У травні 1894 р. Грушевський захистив дисертацію на ступінь магістра. Того ж року він переїхав до Львова й очолив новостворену кафедру всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи. Брав активну участь у діяльності Наукового товариства імені Шевченка, очоливши його 1897 року. Працюючи у Львові, Грушевський гостро відчув ставлення поляків до української культури, українського етносу. З цієї причини погіршилися стосунки Грушевського із польською університетською колегією.
Навіть за несприятливих для роботи умов Грушевський плідно працює. У Львівському університеті він розробив і читав протягом семи семестрів загальний курс історії України. Цей лекційний курс мав стати основою майбутньої книги.
Протягом 1897-1898 pp. Грушевський написав і видав перший том "Історії України-Руси", 1898 р. - другий том, а протягом 1900 р. - третій, що містив давній період історії України.
Починаючи з 1906 р. діяльність Грушевського дедалі більше зміщується до Києва, на Лівобережну Україну. Цього ж року він їздив до Петербурга і брав участь у роботі української фракції І Державної думи та Українського клубу і редакції заснованого тоді "Украинского вестника".
1907 p. Грушевський у Києві керував Українським науковим товариством (УНТ), яке, за його задумом, мало стати фундаментом майбутньої Академії наук України. 1910 р. Грушевський випустив першу частину першого тому "Киевская Русь", протягом 1913-1914 pp. - два томи "Истории украинского казачества" .
Початок Першої світової війни застав Грушевського в Карпатах на відпочинку. Звідти він із сім'єю від'їжджає до Відня, а потім через Італію та Румунію повертається до Києва. У середині грудня 1914 р. Грушевського заарештовують, обвинувачуючи у причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. У лютому 1915 р. М.С. Грушевського висилають етапом до Сибіру як українського сепаратиста і "мазепинця". Проте заслання в Сибір замінили засланням до м. Симбірська, де Грушевський прожив до осені 1915 р. Згодом його переводять до Казані, а потім до Москви, під нагляд поліції і з позбавленням права педагогічної та громадсько-політичної діяльності.
29 квітня 1918 р. Центральна рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки, започаткувавши інститут президентства у нашій країні.
Києва. До міста він повернувся в грудні 1918 p., коли припинила своє існування Гетьманська держава.
На початку лютого 1919 р. Грушевський виїхав спочатку до Кам'янця-Подільського, де редагував газету "Голос Поділля" і працював над підручником "Історія України для трудової школи", а згодом - за кордон у складі делегації Української партії есерів на конференцію II Інтернаціоналу. Оселившись 1922 року в Бадені під Віднем, Грушевський займається лише "Історією української літератури" (написав чотири томи).
Восени 1923 р. М.С. Грушевського обирають дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). У березні 1924 р. він приїздить із сім'єю до Києва, сподіваючись завершити працю над багатотомною "Історією України-Руси". У січні 1929 р. Михайла Сергійовича, єдиного з тодішніх членів Всеукраїнської академії наук Грушевського.
Цель урока: формирование у учащихся целостного представления о завершающем этапе объединения русских земель и свержении монголо-татарского ига.
Задачи:
Обучающие: обеспечить осознание цели учащимися, вызвав их личностное, заинтересованное отношение к ее достижению; проследить процесс завершения объединения русских земель вокруг Москвы; выяснить, как произошло свержение монголо-татарского ига.Развивающие: развивать самостоятельную мыслительную деятельность учащихся к анализу; картографические умения и навыки работы с историческими источниками.Воспитывающие: воспитывать активную гражданскую позицию; поддерживать интерес к своей страны.
Оборудование:
Карта “Образование русского централизованного государства”.Атласы по истории России для 7-го класса.Портреты московских царей.Раздаточный материал.Схема “Создание единого русского государства”.Схема “Оси внешней политики Московского государства в конце XV века”.
План урока:
Содержание этапов урока
Приемы и методы
I. Организационный этап
II. Повторение и проверка знаний
III. Изучение нового материала
IV. Закрепление новых знаний
V. Подведение итога урока
VI. Инструктаж по выполнению домашнего задания
Работа в парах, составление кластера. Проблемное задание, работа с картой и атласами, физкультминутка, составление схемы “Создание единого русского государства”, анализ схемы “Оси внешней политики”, анализ документа, игра “Чистая доска”.
Беседа. Игра “Закончи предложение”.
ХОД УРОКА
I. Организационный этап
II. Повторение и проверка знаний
Задание учащимся: Представьте, что вы – московские летописцы и вам нужно описать происходящие в XIV- начале XV вв. в Московском княжестве события одним словом или короткой фразой. Ключевое слово – Московское княжество.
В течение 2 минут учащиеся работают в парах, затем свой вариант ответа записывают на лист и прикрепляют к доске с магнитов.
Варианты ответов учащихся:

Вывод: Вокруг Москвы шел процесс объединения русских земель, но он еще не был завершен.
III. Изучение нового материала
Задание учащимся: Обратите внимание на тему урока и сформулируйте цели нашего урока.
Варианты ответов учащихся:
Мы должны узнать, как завершилось объединение русских земель.Мы должны узнать, как возникло единое русское государство.Мы должны узнать, когда завершился процесс объединения русских земель.Мы должны узнать, при каком правителе завершилось объединение русских земель.
Задание учащимся: Для начала вам предстоит выяснить, при каком правителе процесс объединения был завершен. В этом вам портреты московских князей – Дмитрия Донского, Ивана III и Ивана IV, а также высказывание Н.Н.Карамзина: “Нельзя ни удивляться его уму, сметливости, устойчивости, с какой он умел преследовать избранные цели… Он умел расширять пределы своего государства и скреплять его части под своей единой властью, жертвуя даже своими отеческими чувствами…, но его эпоха мало оказала хорошего влияния на благоустройство подвластной ему страны…”. Свои ответы вам необходимо аргументировать.
Портреты и высказывание Н.Н.Карамзина вывешены на доске.
Варианты ответов учащихся:
– Иван Ш, потому что с именем Дмитрия Донского связана победа в Куликовской битве, а Иван IV будет править позже.
Комментарий учителя: Да, это был Иван III Васильевич, сын Василия II Темного. Правил он 43 года, с 1462 по 1505 год, вступив на престол в возрасте 22 года. От своего отца он унаследовал Московское княжество с территорией в 400 тыс. км2, а своему сыну – Василию III оставил державу с территорией более 2 млн. км2.
Вопрос учащимся: во сколько раз увеличилась территория?
ответ: в 5 раз.
Задание учащимся: Представьте себя на месте молодого Ивана III. Какие задачи предстояло бы вам решить?
Варианты ответов учащихся:
– Нужно было завершить процесс объединения и избавить стану от монголо-татарского ига.
Задание учащимся: Какие территории необходимо было присоединить к Московскому княжеству, чтобы процесс объединения был завершен?
В течение 2–3 минут учащиеся работают с атласами и текстом учебника.
Варианты ответов учащихся: Ярославль, Ростов, Тверь, Новгород, Переяславль-Рязанский.
Создание единого русского государство стало возможным благодаря продуманной, поступающей политике московских князей, начиная с Ивана Калиты и его ближайших родственников. Уже позже Иван третий начинает политику присоединения русских земель к Московии, от чего влияние Московии возрастает. Иван Калита же скупал земли для мск. Концом ордынского владычества на территории русского гос-ва значится стояние на реке Угре в 1480 году. Ордынцы бежали из России, по пути к границе были разбиты. Вскоре из-за внутрренних противоречий в самой Ордеее ога распалась.
Объяснение:
Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 р. у м. Холмі (тепер місто Хелм на території Польщі). Походив, як пише він у своїй біографії, з бідної родини Грушів (пізніше Грушевських), що гніздилася в Чигиринському повіті. Були це переважно дячки й паламарі. Дід Михайла, Федір, переїхав свого часу під Київ, у село Лісники, що до батькові Грушевського, Сергію Федоровичу, здобути освіту і присвятити себе педагогічній діяльності.
Дитячі роки Михайло провів на Північному Кавказі, куди батько переїхав працювати, - спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі зрідка відвідуючи Україну.
1880 р. М. Грушевський вступив до Тифліської гімназії, у якій діставав і читав літературу з історії, літератури, етнографії України. У гімназії Грушевський робить і перші спроби пера (написав кілька оповідань, про які схвально відгукнувся І. Нечуй-Левицький). Після закінчення гімназії Михайло мріяв потрапити до Києва. Проте батько довго не погоджувався відпускати хлопця до "матері міст руських", боячись українського запалу Михайла і наляканий тодішніми студентськими "історіями". Однак згодом батько все ж дає згоду на поїздку сина до Києва.
Протягом 1886 -1890 pp. Михайло навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. На третьому курсі Грушевський почав виконувати наукову роботу, запропоновану професором Антоновичем, "История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века". Праця отримала золоту медаль, і Михайла залишили при університеті на кафедрі російської історії.
Протягом 1890-1894 pp. Грушевський працював при Київському університеті як професорський стипендіат.
На початку 1891 р. професор Антонович, повернувшись із подорожі у Галичину, запропонував Грушевському очолити кафедру історії України, яку планувалося згодом відкрити у Львівському університеті. Молодий учений прийняв цю пропозицію.
У травні 1894 р. Грушевський захистив дисертацію на ступінь магістра. Того ж року він переїхав до Львова й очолив новостворену кафедру всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи. Брав активну участь у діяльності Наукового товариства імені Шевченка, очоливши його 1897 року. Працюючи у Львові, Грушевський гостро відчув ставлення поляків до української культури, українського етносу. З цієї причини погіршилися стосунки Грушевського із польською університетською колегією.
Навіть за несприятливих для роботи умов Грушевський плідно працює. У Львівському університеті він розробив і читав протягом семи семестрів загальний курс історії України. Цей лекційний курс мав стати основою майбутньої книги.
Протягом 1897-1898 pp. Грушевський написав і видав перший том "Історії України-Руси", 1898 р. - другий том, а протягом 1900 р. - третій, що містив давній період історії України.
Починаючи з 1906 р. діяльність Грушевського дедалі більше зміщується до Києва, на Лівобережну Україну. Цього ж року він їздив до Петербурга і брав участь у роботі української фракції І Державної думи та Українського клубу і редакції заснованого тоді "Украинского вестника".
1907 p. Грушевський у Києві керував Українським науковим товариством (УНТ), яке, за його задумом, мало стати фундаментом майбутньої Академії наук України. 1910 р. Грушевський випустив першу частину першого тому "Киевская Русь", протягом 1913-1914 pp. - два томи "Истории украинского казачества" .
Початок Першої світової війни застав Грушевського в Карпатах на відпочинку. Звідти він із сім'єю від'їжджає до Відня, а потім через Італію та Румунію повертається до Києва. У середині грудня 1914 р. Грушевського заарештовують, обвинувачуючи у причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. У лютому 1915 р. М.С. Грушевського висилають етапом до Сибіру як українського сепаратиста і "мазепинця". Проте заслання в Сибір замінили засланням до м. Симбірська, де Грушевський прожив до осені 1915 р. Згодом його переводять до Казані, а потім до Москви, під нагляд поліції і з позбавленням права педагогічної та громадсько-політичної діяльності.
29 квітня 1918 р. Центральна рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки, започаткувавши інститут президентства у нашій країні.
Києва. До міста він повернувся в грудні 1918 p., коли припинила своє існування Гетьманська держава.
На початку лютого 1919 р. Грушевський виїхав спочатку до Кам'янця-Подільського, де редагував газету "Голос Поділля" і працював над підручником "Історія України для трудової школи", а згодом - за кордон у складі делегації Української партії есерів на конференцію II Інтернаціоналу. Оселившись 1922 року в Бадені під Віднем, Грушевський займається лише "Історією української літератури" (написав чотири томи).
Восени 1923 р. М.С. Грушевського обирають дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). У березні 1924 р. він приїздить із сім'єю до Києва, сподіваючись завершити працю над багатотомною "Історією України-Руси". У січні 1929 р. Михайла Сергійовича, єдиного з тодішніх членів Всеукраїнської академії наук Грушевського.