Партия «Алаш» (1917—1920) — казахская партия, примыкавшая по идеологии к партии кадетов. Председатель партии — Алихан Букейханов. Официальный орган партии — газета «Қазақ».
Алаш
Flag of Alash Autonomy Флаг
Дата основания
июль 1917
Дата роспуска
1920
Штаб-квартира
Российская империя
(1905 — февраль 1917)
Флаг России Российская республика
(февраль-октябрь 1917)
РСФСР
(октябрь-декабрь 1917)
Flag of the Alash Autonomy.svg Алашская автономия, Семипалатинск
(декабрь 1917—1920)
Идеология
национал-либерализм, антикоммунизм, антисоветизм, казахский национализм
Союзники и блоки
Кадетская партия
Партийная печать
газета «Қазақ»
Прекратило существование в 1920
Объяснение:
Точно верно
На протяжении жизни мы пересекаемся с огромным количеством людей. Но постоянно поддерживать достаточно близкие отношения можем лишь с весьма узким кругом.
Что же делать, если качество окружения не устраивает? Как минималист могу дать простой ответ: убрать из своего общения лишних людей и подарить себя тем, кто важен.
Примерное число постоянных социальных связей у каждого из нас лежит в диапазоне от ста до двухсот человек. В среднем — сто пятьдесят. Это так называемое Число Данбара. Именно со столькими людьми мы можем качественно взаимодействовать в сколь-либо длительном времени. В это число входят родственники, коллеги, клиенты, друзья, знакомые. И места — только на сто пятьдесят человек!
В низу
Объяснение:
Військові зіткнення впродовж трьох століть не припинялися, але носили більш локальний характер. Послідовники Птолемея І і Селевка Нікатора продовжували змагатися у Сирії, Фінікії і Малій Азії (так звані, Сирійські війни). Птолемеї, які володіли найпотужнішим флотом, змагались за панування у Македонії, Егейському морі і Греції. Спроби Македонії розширити свої володіння у Греції натрапляли на стійкий опір грецьких полісів. Від царства Селевкідів 283 до н. е. відпав Пергам, а в 260 до н. е. незалежною стала Каппадокія. Близько середини 3 століття відпали північно-східні сатрапії та утворилися незалежні Парфянське царство та Греко-Бактрійське царство.
Найхарактернішою рисою економічного розвитку елліністичного суспільства було зростання торгівлі. Виникли нові великі торгові та ремісничі центри — Александрія у Єгипті, Антіохія на Оронті, Селевкія на Тигрі, ремісниче виробництво яких значною мірою було орієнтовано на зовнішній ринок. У приморських районах Малої Азії та Сирії створювалися нові поліси, які були і стратегічними пунктами, і адміністративними та економічними центрами. Встановилися регулярні морські зв'язки між Єгиптом, Сирією, Малою Азією, Грецією та Македонією. Були налагоджені торгові шляхи до Червоного моря, Перської затоки і далі до Індії. Встановилися торгові зв'язки Єгипту із Причорномор'ям, Карфагеном і Римом. Розширилися грошовий обіг та грошові операції, чому сприяло перекарбування у монету дорогоцінних металів, що зберігалися в скарбницях перських царів та храмів.