8. Як позначилися на українських землях умови Бахчисарайського миру між Московською державою та Османською імперією? 9. Чим було зумовлено відновлення козацтва на Правобережжі в останній чверті XVII ст.?
8) Договір був укладений терміном на 20 років і завершив війни 1670-х років між цими державами за володіння землями Правобережної України.
За цим договором:
кордон між Османською імперією і Московською державою встановлювався по Дніпру, султан і хан зобов'язались не допомагати ворогам Московії;
Османська імперія приєднувала південну Київщину, Брацлавщину і Поділля, а Московська держава — Лівобережну Україну, Київ з містечками Васильків, Стайки, Трипілля, Радомишль, Дідівщина. Запоріжжя формально ставало незалежним. Московське царство погодилось на щорічне надання ханові «казни»;
упродовж 20-ти років територія між Дніпром і Бугом обумовлювалася відсутністю будівництва нових фортець і укріплень;
козаки отримали право на рибну ловлю, добування солі та вільного плавання Дніпром та його притоками до Чорного моря;
татари отримали право на кочівництво і полювання в степу обабіч Дніпра.
Бахчисарайський мирний договір в черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині, що призвело до поступового наростання національного та соціального гніту українського народу у Лівобережній Україні. Також договір мав велике міжнародне значення і зумовив підписання «Вічного миру» в 1686 році між Московським царством і Річчю Посполитою.
9) Наступною, та більш офіційною за думками істориків передумовою відновлення козацтва на Правобережній Україні стало бажання самої Польщі у сильних союзних козацьких військах в умовах турецько-татарської та московської загрози.
Военная доктрина Императорской России начала 20 века считала войну в Европе нежелательной. Суть новой геополитической Доктрины РИ в 20 веке заключалась в том, что Россия прекращает экспансию на запад в Европе и начинает движение на Восток, в сторону теплых морей и портов Тихого океана.
В рамках европейской стратегии замирения Николай Второй инициировал систему европейских договоров о ненападении и гаагские конвенции 1899 и 1907 годов.
В рамках «Большого Восточного Плана» , наоборот, шло строительство Транссибирской магистрали, переселение крестьян в Сибирь и на Дальний восток, аренда гражданских и военных портов в Китае, строительство флота, создание Желтороссии, Маньжурского казачества, подготовка к войнам с Японией. Также имела место доктрина защиты всех славян и панславизма под эгидой империи.
Была определена в 1323 г. по Ореховскому миру, по которому вся современная Финляндия отходила к Швеции. В 1581 г. Финляндия получила титул Великого княжества. По Ништадтскому миру Швеция возвратила России Юго-Восточную Финляндию и Выборг. После Северной войны в Финляндии усилились антишведские настроения, и по Абосскому миру 1743 г. России отошла Юго-Восточная Финляндия. И лишь в 1809 г. после русско-шведской войны 1808-1809 г. России отошла вся Финляндия. После войны 1808-09 гг. положение Финляндии сильно изменилось. Причиной войны стал Тильзитский мир между Фр. и Россией, после к-ого Англия нашла союзника в лице шведов и направила его против России. Шведский король объявил о невозможности примирения с Россией, пока та удерживает Восточную Финляндию. Россия начала военные действия первой. Ее целью было завоевание всей Финляндии и обеспечение безопасности северных границ путем устранения общей границы с Швецией. После успешных боевых действий в 1808 г. была издана декларация о присоединении к России «шведской Финляндии». В 1809 г. был подписан Фридрихсгамский мир, по которому к России отходила вся Финляндия. Боровский сейм 1809 г. одобрил вхождение Финляндии в состав России. Присоединенные земли получили статус Великого княжества Финляндского. В результате русско-шведской войны 1808-1809 годов вся Финляндия, принадлежавшая до этого Швеции, была включена в состав России как Великое княжество Финляндское. В 1809 году по Фридрихсгамскому мирному договору Россия присоединила к себе всю территорию Финляндии. С 1809 по 1917 Финляндия (Великое Княжество Финляндское) являлась частью Российской империи, пользовавшейся широчайшей автономией (например, имела собственную валюту — финскую марку) . 11 (23) декабря 1811 года в состав Великого Княжества была передана Выборгская губерния, включавшая в себя земли, отошедшие к России по мирным договорам 1721 и 1743 годов. В результате административная граница Финляндии вплотную придвинулась к Петербургу. Непосредственно перед Октябрьской революцией — 23 октября (6 ноября) 1917 года — финский сейм провозгласил Финляндию независимым государством
Відповідь:
8) Договір був укладений терміном на 20 років і завершив війни 1670-х років між цими державами за володіння землями Правобережної України.
За цим договором:
кордон між Османською імперією і Московською державою встановлювався по Дніпру, султан і хан зобов'язались не допомагати ворогам Московії;
Османська імперія приєднувала південну Київщину, Брацлавщину і Поділля, а Московська держава — Лівобережну Україну, Київ з містечками Васильків, Стайки, Трипілля, Радомишль, Дідівщина. Запоріжжя формально ставало незалежним. Московське царство погодилось на щорічне надання ханові «казни»;
упродовж 20-ти років територія між Дніпром і Бугом обумовлювалася відсутністю будівництва нових фортець і укріплень;
козаки отримали право на рибну ловлю, добування солі та вільного плавання Дніпром та його притоками до Чорного моря;
татари отримали право на кочівництво і полювання в степу обабіч Дніпра.
Бахчисарайський мирний договір в черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині, що призвело до поступового наростання національного та соціального гніту українського народу у Лівобережній Україні. Також договір мав велике міжнародне значення і зумовив підписання «Вічного миру» в 1686 році між Московським царством і Річчю Посполитою.
9) Наступною, та більш офіційною за думками істориків передумовою відновлення козацтва на Правобережній Україні стало бажання самої Польщі у сильних союзних козацьких військах в умовах турецько-татарської та московської загрози.
Пояснення: