Герой однієї з найвідоміших комедій Мольєра "Міщанин-шляхтич" — такий собі пан Журден. Нажив він собі грошенят, а от роду був ну зовсім не аристократичного. А так хотілося панові Журдену стати одним із них — тобто дворянином. Це бажання настільки заволоділо його думками і всім його єством, що він став виглядати наївно, часом кумедно, а часом і зовсім по-дурному.
Мольєр часто зустрічався у житті з такими міщанами-шляхтичами, засліпленими бажанням "стрибнути вище голови". Про це свідчать афоризми видатного драматурга. Скажімо, такий: "Доброчесність — це перша ознака шляхетності, іменам я надаю набагато менше значення, ніж вчинкам".
Для того, щоб трохи зрівнятися зі шляхтичами, пан Журден винайняв для себе вчителів музики, танців, фехтування. Вони швидко зрозуміли недолугість свого учня і почали грати на його почуттях. Розмовляючи між собою, вчителі музики і танців визнають, що пан Журден вдає із себе галантного шляхтича, а сам анічогісінько не тямить у мистецтві, проте добре платить, і це найголовніше. Це, може, і добре, що пан Журден людина темна і аплодує кожній нісенітниці, бо за його гроші можна пробачити Журдену всяку дурість. Учитель музики наголошує на тому, що пан прославить їхній хист серед вельможного товариства: "...він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього".
Можна було б привітати бажання пана Журдена вивчати не лише мистецтво, а й науки, зокрема філософію, якби всі його зусилля не були спрямовані лише на те, щоб виглядати шляхетним в очах інших. До того ж через складність він відкинув логіку і процеси мислення, віддавши перевагу орфографії. Адже це заняття не вимагало ніяких розумових зусиль. Задоволений уроком, пан Журден звернувся до вчителя з проханням до написати ніжну записочку до однієї шляхетної дами. Вчитель погодився. Він тільки запитав, прозою чи віршем хоче написати пан. Журден був спантеличений. Вчителеві довелося пояснити значення слів "проза" і "вірш". Здивований Журден не втримався від репліки: "Далебі, понад сорок років розмовляю я прозою, а мені це ніколи й на думку не спадало".
1. Измаил, Александр Васильевич Суворов 2. Рязань, декабрь 1237 года. 3. 25 декабря 1979 года - вторжение советских войск в Афганистан. 4. Великая Отечественная война - декабрь 1941 года контрнаступление под Москвой. 5. 1939 год запущен в производство танк Т-34 (создатель Кошкин). 6. р. Днепр - декабрь 19143 года. 7. 3 декабря1966 года мемориал "Могила Неизвестному солдату". 8. У-2 звали кукурузник. 9. В 1654 году на Переяславской Раде гетман Богдан Хмельницкий торжественно присягнул России. 10. 1692 году был спущен на воду первый российский фрегат. 11. А.В. Суворов 12.1380 г. - Куликовская (Донская) битва. 13. 1581 год атаман Ермак Тимофеевич отвоевал крепость Тобольск у Сибирского хана Кучума. 14. Казахстан. 15. Иван IV получил прозвище Грозный. 16. Нюрнбергский процесс завершился 1 октября 1946 года. На нем судили фашистских преступников, которые совершили ужасные преступления против человечества: создание концлагерей, убийство мирного населения на захваченных территориях, превращение захваченного населения в рабов и т.д. 17. Нахимов, Синопское сражение 1853 года. 18. В 1967 году искусственные спутники "Космос 186" и "Космос 188 осуществили автоматическую стыковку". 19. 1947г. изобретателем Калашниковым был создан автомат, названный его фамилией. Михаил Тимофеевич Калашников родился 10 ноября 1919 года в Алтайской губернии. 20. 12 ноября 1472г. состоялось венчание между Иваном III и византийской принцессой Софьей Принцесса Софья привезла с собой большую часть библиотеки византийских императоров, которая стала часть библиотеки Ивана Грозного.
Александр Ярославич Невский Годы жизни: 13 мая 1220? – 14 ноября 1263 Годы правления: 1252 – 1263 Современники: 1. Ярослав II Всеволодович, Великий князь Владимирский – отец Александра Невского. 2. Феодосия Игоревна, рязанская княжна, дочь князя Мстислава Удатного (Удалого) – третья жена Ярослава, мать Александра Невского. 3. Святитель Симон, епископ Суздальским, один из составителей Киево-Печерского Патерика. 4. Архиепископ Спиридон. 5. Митрополит Кирилл, духовный отец и сподвижник князя Александра. 6. Хан Батый. 7. Хана Сартак, сын хана Батыя.
Герой однієї з найвідоміших комедій Мольєра "Міщанин-шляхтич" — такий собі пан Журден. Нажив він собі грошенят, а от роду був ну зовсім не аристократичного. А так хотілося панові Журдену стати одним із них — тобто дворянином. Це бажання настільки заволоділо його думками і всім його єством, що він став виглядати наївно, часом кумедно, а часом і зовсім по-дурному.
Мольєр часто зустрічався у житті з такими міщанами-шляхтичами, засліпленими бажанням "стрибнути вище голови". Про це свідчать афоризми видатного драматурга. Скажімо, такий: "Доброчесність — це перша ознака шляхетності, іменам я надаю набагато менше значення, ніж вчинкам".
Для того, щоб трохи зрівнятися зі шляхтичами, пан Журден винайняв для себе вчителів музики, танців, фехтування. Вони швидко зрозуміли недолугість свого учня і почали грати на його почуттях. Розмовляючи між собою, вчителі музики і танців визнають, що пан Журден вдає із себе галантного шляхтича, а сам анічогісінько не тямить у мистецтві, проте добре платить, і це найголовніше. Це, може, і добре, що пан Журден людина темна і аплодує кожній нісенітниці, бо за його гроші можна пробачити Журдену всяку дурість. Учитель музики наголошує на тому, що пан прославить їхній хист серед вельможного товариства: "...він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього".
Можна було б привітати бажання пана Журдена вивчати не лише мистецтво, а й науки, зокрема філософію, якби всі його зусилля не були спрямовані лише на те, щоб виглядати шляхетним в очах інших. До того ж через складність він відкинув логіку і процеси мислення, віддавши перевагу орфографії. Адже це заняття не вимагало ніяких розумових зусиль. Задоволений уроком, пан Журден звернувся до вчителя з проханням до написати ніжну записочку до однієї шляхетної дами. Вчитель погодився. Він тільки запитав, прозою чи віршем хоче написати пан. Журден був спантеличений. Вчителеві довелося пояснити значення слів "проза" і "вірш". Здивований Журден не втримався від репліки: "Далебі, понад сорок років розмовляю я прозою, а мені це ніколи й на думку не спадало".
Объяснение:
не нужно