( выполнение задания в рабочей тетради.) « Неотправленные депеши» Определите кто и в связи с чем мог послать это каждое из этих донесений. « Объединив под своим началом племена , они покинули мои владения, после того, как я потерпел поражение от ойратов» 1 ? « Поселившись в Западном Жетысу , мы создали свое государство» 2. ? «я радушно принял беглецов и передал им долины рек Чу и Талас». 3. ?
У ХV ст. було засновано державу – Кримське ханство (за назвою першої столиці - Кирим). У 1532 р. було засновано м. Бахчисарай, яке згодом стало новою столицею. Окрім п-ва до Кримського ханства входили території Пн. Причорномор’я.
Північним сусідом ханства була Річ Посполита, до складу якої входили українські землі. Кордон із Кримським ханством проходив через Степ, де від XVI ст. кочували підвладні хану ногайські орди. Південноукраїнські землі тривалий час залишалися незаселеним Диким Полем, оскільки таке небезпечне сусідство не дозволяло тут жити спокійно. Від набігів ногайських орд і татар страждали також інші регіони українських земель. Худоба, майно та самі люди ставали їхньою здобиччю. Лише в першій половині XVII ст. з українських земель татари забрали в рабство близько 300 тис. осіб. Їх продавали на невільничих ринках Кафи і Гезлеве, вивозили до Османської імперії та інших країн. Оскільки влада Речі Посполитої не могла забезпечити захист населення України, це завдання взяли на себе козаки.
Кримське ханство завжди перебувало в залежності від Османської імперії, і зовнішня політика Кримського ханства повністю відповідала політиці Османської імперії. За формою правління ханство було монархією. Управляв державою хан і державна рада – диван, складався з радників хана, його старшої дружини або матері і представників вищої знаті. До верхівки суспільства належали беки – великі землевласники, мурзи – представники військової аристократії і священники (муфтій – голова мусульманського духовенства). Кримське ханство було поділено на 7 бейликів на чолі яких стояли Беки, вони мали право суду, встановлювати розмір податків… Мурзи за службу отримували від беків землі і винагороди.
Більшість населення Ханства складали кримські татари. Які поділялись на 3 етнічні групи: передгірні татари, південнобережні татари та нащадки ногаїв (Ногайська орда кочувала за Дніпром у Приазов’ї). Усі вони сповідували мусульманство.
Переважна більшість населення займалась сільським господарством, вирощували ячмінь пшеницю, фрукти, овочі, виноград, льон. Із кримського меду готували східні солодощі. Головним заняття скотарів було конярство і вівчарство. Найважливішим промисловим виробництвом у Криму був видобуток солі, яке приносило хану величезні прибутки. Зокрема вони продавали сіль в Польщу, Туреччину і в українські землі також.
Центром торгівлі були міста Кафа, Гезльов і Перекоп, куди завозили найрізноманітніші товари.
Постійного війська у кримських татар не було. Хан і мурзи збирали добровольців, кількість яких могла досягати 100 тис. чоловік. У похід кожен воїн брав з собою 3-4 коня, що давало їм можливість рухатися дуже швидко, за день вони могли подолати 120 км. Озброювались вони шаблями, ножами, луками, пізніше вогнепальною зброєю.
Перейшовши кордон та потрапивши на територію України, татари два-три дні відпочивали неподалік кордону. Потім орда розпадалася на три загони, вони в свою чергу згодом – на ще менші загони, які йшли у різних напрямках. Таким чином татари оточували поселення з усіх боків, забирали людей, майно, худобу, і, навантажені, повільно відступали, уникаючи зустрічей з козаками, повертались назад у Крим.
Найвизначнішою постаттю кримського ханства того часу був Сахіб І Гірей (1532-1551).
- Для економічного посилення - кочівників ногайців він схилив до осілого життя.
- Облаштував морський порт в Гезльові (Євпаторія).
- Продовжив військову реформу – заснував корпус капи-кулу (аналог турецьких яничар).
- Побудував фортецю на Перекопському рові - це була важлива турецько-татарська фортеця, як закривала єдиний сухопутний прохід у Крим.
- Побудував Бахчисарайський палац.
Зовнішня політика Кримського ханства не була спрямована на захоплення чужих територій. Хани намагалися лише послабити ту сусідню державу, яку вони вважали найбільш сильнішою. Найбільшою загрозою вони вважали не слов’ян з півночі, а з Сходу. А саме кочівників Поволжя й Прикаспію постійно вдиралися в Крим. Саме на захист Криму й була в основному спрямована зовнішня політика кримських правителів.
В основному свої набіги кримські татари здійснювали за ясиром (невільниками). Чималих втрат ясир завдавав і населенню України.
Невільники завозились регулярно до Османської імперії і обкладалось митом та ринковим збором. Спочатку ясир перепродували на тимчасових ринках при татарських шляхах. Потім рабів продавали вже у великих містах. Значна кількість невільників залишалась у володінні кримських татар, тому податки за них збирались до ханської скарбниці.
Наприкінці ХVІ ст. Кримське ханство досягло своєї найвищої могутності. Йому сплачували данину Молдова, Польща і до 1685 р. Московське царство.
Отже, Кримське ханство – це татарська феодальна держава, яка за весь час свого існування вела «васальну» від Османської імперії зовнішню політику. По відношенню до території українських земель Кримське ханство вело переважно грабіжницьку політику.
Стихотворение «россия», написанное александром блоком в 1908 году, входит в цикл стихов «родина» и подцикл «на поле куликовом». цикл «на поле куликовом» не сразу был оценен и замечен критикой: публикация его в 1909 г. в альманахе ««шиповник» (книга 10) не вызвала заметных критических откликов, как и перепечатка его в сборнике «ночные часы» (1911) и в третьем томе первой редакции «лирической трилогии» (1912). и лишь появление его в 1915 г. в сборнике «стихи о россии» заставило увидеть в блоке поэта общенационального значения. «последние стихи блока истинно классичны, — писал г.иванов, — но они нисколько не походят на те стихи брюсова, например, которые «трудно отличить» от пушкина или жуковского. это естественная классичность мастера, прошедшего все искусы творческого пути. некоторые из них стоят уже на той ступени просветления простоты, когда стихи, как песня, становятся доступными каждому сердцу».цикл «на поле куликовом», в который входит стихотворение «россия», – высшее поэтическое достижение поэта 1907-1908 гг. пронзительное чувство родины соседствует здесь с особого рода «лирическим », способностью увидеть в прошлом россии свое, близкое - сегодняшнее и «вечное». в своих раздумьях о судьбе родины блок обращается к облику старой россии, издавна характеризуемой как россия нищая и униженная. такой видится она и блоку. александр блок продолжает некрасовскую традицию, изображает единство повседневного («избы серые») и идеального («невозможное возможно»). с одной стороны, перед читателем изображается конкретный пейзаж («расхлябанные колеи», «разбойная краса»), а с другой стороны, россия предстаёт в образе прекрасной женщины («твои прекрасные черты», «плат узорный до бровей»). из всего сказанного, можно сделать вывод, что тема этого стихотворения – судьба россии, а идея – боль, которую выражает лирический герой за будущее свое родины. мотив трагизма проявляется в таких словах, как «слезы», «тоска», «жалеет», «глухая песня», «и крест свой бережный несу». блок считает, что родину не выбирают и поэтому любит россию такой, какая она есть. стихотворение, написанное в форме монолога, начинается со слова «опять» (тем самым оказывая первое психологическое воздействие на читателя), как будто блок хочет вернуть нас назад, и при этом сразу возникает образ руси-тройки гоголя. становится ясно, что россия не меняется со временем, а остается такой же, как и была. текст стихотворения расчленен на строфы, что организует и направляет восприятие читателя. каждая строфа взаимосвязана с предыдущей, а в совокупности они образуют целостный текст. деление на строфы обеспечивает выделение важнейших смыслов текста, а также активизирует внимание адресата-читателя. связность текста стихотворения «россия» подчеркивается с семантических повторов, а именно: точными лексическими повторами («россия, нищая россия…», «мне избы серые твои, твоимне песни ветровые…», «ну что ж! одной заботой боле – одной слезой река шумней…», «лес, да поле, да плат узорный до бровей…», «когда блеснет в дали дорожной… когда звенит тоской острожной…») и корневыми повторами («пускай заманит и обманет… и лишь забота затуманит…», «и невозможное возможно…»). с одной стороны, повторы напевность стихотворению, с другой – усиливают мотив трагизма. сильные позиции в тексте занимают первая и последняя строфы: ! , а последняя – это надежда на светлое будущее россии; особенно своеобразен оксюморон «невозможное возможно». эти слова, поставленные рядом, приобретают повышенную семантическую значимость. заглавие «россия» означает адресованность родине. оно занимает абсолютно сильную позицию в стихотворении, потому что именно с него начинается знакомство с текстом. оно вводит читателя в мир произведения и в какой-то мере выражает тему стихотворения. несомненно, слова-символы, звукопись и цветопись, а также синтаксическая организация стихотворения «россия» являются доминантой данного текста, рассмотрение которых позволяет глубже понять систему художественных образов стихотворения и развитие авторской идеи. в стихотворении александра блока мы встречаем слова, которые приобрели под его пером дополнительные семантические и на смысловые нюансы. например, «крест» обретает в данном стихотворении дополнительный смысл: крест как символ тяжёлой ноши, нелёгкой судьбы человека. и вместе с тем это святой знак, нам право надеяться, что бог обязательно ; это надежда на светлое будущее. россия – это не только страна, но и единственная женщина, достойная любви.
У ХV ст. було засновано державу – Кримське ханство (за назвою першої столиці - Кирим). У 1532 р. було засновано м. Бахчисарай, яке згодом стало новою столицею. Окрім п-ва до Кримського ханства входили території Пн. Причорномор’я.
Північним сусідом ханства була Річ Посполита, до складу якої входили українські землі. Кордон із Кримським ханством проходив через Степ, де від XVI ст. кочували підвладні хану ногайські орди. Південноукраїнські землі тривалий час залишалися незаселеним Диким Полем, оскільки таке небезпечне сусідство не дозволяло тут жити спокійно. Від набігів ногайських орд і татар страждали також інші регіони українських земель. Худоба, майно та самі люди ставали їхньою здобиччю. Лише в першій половині XVII ст. з українських земель татари забрали в рабство близько 300 тис. осіб. Їх продавали на невільничих ринках Кафи і Гезлеве, вивозили до Османської імперії та інших країн. Оскільки влада Речі Посполитої не могла забезпечити захист населення України, це завдання взяли на себе козаки.
Кримське ханство завжди перебувало в залежності від Османської імперії, і зовнішня політика Кримського ханства повністю відповідала політиці Османської імперії. За формою правління ханство було монархією. Управляв державою хан і державна рада – диван, складався з радників хана, його старшої дружини або матері і представників вищої знаті. До верхівки суспільства належали беки – великі землевласники, мурзи – представники військової аристократії і священники (муфтій – голова мусульманського духовенства). Кримське ханство було поділено на 7 бейликів на чолі яких стояли Беки, вони мали право суду, встановлювати розмір податків… Мурзи за службу отримували від беків землі і винагороди.
Більшість населення Ханства складали кримські татари. Які поділялись на 3 етнічні групи: передгірні татари, південнобережні татари та нащадки ногаїв (Ногайська орда кочувала за Дніпром у Приазов’ї). Усі вони сповідували мусульманство.
Переважна більшість населення займалась сільським господарством, вирощували ячмінь пшеницю, фрукти, овочі, виноград, льон. Із кримського меду готували східні солодощі. Головним заняття скотарів було конярство і вівчарство. Найважливішим промисловим виробництвом у Криму був видобуток солі, яке приносило хану величезні прибутки. Зокрема вони продавали сіль в Польщу, Туреччину і в українські землі також.
Центром торгівлі були міста Кафа, Гезльов і Перекоп, куди завозили найрізноманітніші товари.
Постійного війська у кримських татар не було. Хан і мурзи збирали добровольців, кількість яких могла досягати 100 тис. чоловік. У похід кожен воїн брав з собою 3-4 коня, що давало їм можливість рухатися дуже швидко, за день вони могли подолати 120 км. Озброювались вони шаблями, ножами, луками, пізніше вогнепальною зброєю.
Перейшовши кордон та потрапивши на територію України, татари два-три дні відпочивали неподалік кордону. Потім орда розпадалася на три загони, вони в свою чергу згодом – на ще менші загони, які йшли у різних напрямках. Таким чином татари оточували поселення з усіх боків, забирали людей, майно, худобу, і, навантажені, повільно відступали, уникаючи зустрічей з козаками, повертались назад у Крим.
Найвизначнішою постаттю кримського ханства того часу був Сахіб І Гірей (1532-1551).
- Для економічного посилення - кочівників ногайців він схилив до осілого життя.
- Облаштував морський порт в Гезльові (Євпаторія).
- Продовжив військову реформу – заснував корпус капи-кулу (аналог турецьких яничар).
- Побудував фортецю на Перекопському рові - це була важлива турецько-татарська фортеця, як закривала єдиний сухопутний прохід у Крим.
- Побудував Бахчисарайський палац.
Зовнішня політика Кримського ханства не була спрямована на захоплення чужих територій. Хани намагалися лише послабити ту сусідню державу, яку вони вважали найбільш сильнішою. Найбільшою загрозою вони вважали не слов’ян з півночі, а з Сходу. А саме кочівників Поволжя й Прикаспію постійно вдиралися в Крим. Саме на захист Криму й була в основному спрямована зовнішня політика кримських правителів.
В основному свої набіги кримські татари здійснювали за ясиром (невільниками). Чималих втрат ясир завдавав і населенню України.
Невільники завозились регулярно до Османської імперії і обкладалось митом та ринковим збором. Спочатку ясир перепродували на тимчасових ринках при татарських шляхах. Потім рабів продавали вже у великих містах. Значна кількість невільників залишалась у володінні кримських татар, тому податки за них збирались до ханської скарбниці.
Наприкінці ХVІ ст. Кримське ханство досягло своєї найвищої могутності. Йому сплачували данину Молдова, Польща і до 1685 р. Московське царство.
Отже, Кримське ханство – це татарська феодальна держава, яка за весь час свого існування вела «васальну» від Османської імперії зовнішню політику. По відношенню до території українських земель Кримське ханство вело переважно грабіжницьку політику.
Объяснение: