Началом реформации в Англии при Генрихе VIII можно считать 1534 год.
Именно тогда парламент принял «Акт о супрематии», который гласил, что король является «верховным главой Английской Церкви». Более Папа в Англии не пользовался никакой властью. Когда Джон Фишер и Томас Мор отказались признать эти решения, они были казнены.
Следующим этапом было закрытие монастырей и конфискация церковных земель. Было закрыто в общей сложности 376 монастырей, а их земли Генрих или оставил себе, или раздал или продал «новому дворянству», которое поддерживало короля; на секвестированных землях были проведены огораживания. Однако догматически Английская Церковь оставалась Католической.
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ НАПРИКІНЦІ XVIII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
Мета: на підставі аналізу наведеного тексту визначити, що залишилося незмінним, а що зазнало змін у повсякденному житті українців наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
Хід заняття
1. Ознайомтеся із запропонованим матеріалом.
2. Дайте відповіді на запитання і виконайте завдання.
3. Зробіть висновки відповідно до мети практичного заняття.
Менталітет — спільне світосприйняття, світобачення, самоусвідомлення б мислення, поведінки й національного характеру, притаманні певному народові.
Повсякденне життя українців
1. Людина і довкілля
Українські землі розташовані в південно-східній частині Європи. Майже дві третини українських земель становили родючі чорноземи, які були головним багатством народу й водночас причиною зазіхання на них сусідів.
Господарювання впливало також на суспільне життя населення. Родючі ґрунти дозволяли українським селянам успішно вести одноосібні господарства, на відміну від їхніх північно-східних сусідів-росіян, де бідні ґрунти й суворий клімат змушували селян об’єднувати свої зусилля для спільної праці.
Переважну більшість українського народу наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. становили селяни, які здавна працювали на землі, жили в невеликих мальовничих селах і не квапилися змінити їх на міські оселі. Розгортання промислової революції спричинило певні зміни у складі населення українських земель, однак і наприкінці XIX ст. селяни становили тут більшість.
Сарматам, що жили під Доном та Уралом, античні автори приділяють велику увагу. За Геродотом, вони говорили зіпсованою скіфською мовою, тобто, як і скіфи, були іраномовними. Сарматська культура була подібна до скіфської, але так і не перевершила останню. Схожість відчувається і в міфології, однак з тією відмінністю, що в сарматів верховним божеством вважали, можливо, богиню родючості Астарту, пов’язану з культом Сонця й коня. Сармати, як і скіфи, в мистецтві розвинули звіриний стиль з властивими їм особливостями.
Сарматська кераміка зроблена без до гончарного круга. Існувало ковальське, шкіряне, деревообробне, бронзоливарне виробництво, але рівня ремесел вони ще не досягли. Бронзові казани на високій ніжці були в сарматів. Культура сарматських племен, які мешкали в ІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е. на території сучасної України, - невід’ємна складова стародавньої культури нашої Батьківщини. Яскрава та самобутня сарматська культура існувала не ізольовано. Вона була тісно пов’язана з культурою місцевих племен.
Зброя сарматів відрізняється від скіфської. Їхні мечі довгі, пристосовані для рубання з коня – сармати були переважно кінними воїнами. Про одяг сарматів та їх зовнішній вигляд можна судити за боспорськими надгробками і зображеннями в розписних пантікапейських склепах. Знатний сармат носив коротку сорочку, пояс, м’які чоботи і плащ, який на плечах застібувався фібулою.