Період з кінця XIV до початку XVI ст. - час боротьби за збереження культурної самобутності України, подальшого формування українського народу. Чужоземне пригноблення та постійні напади турків і татар не сприяли розвиткові української культури.
Україна мала тісні зв'язки з культурами російського, білоруського, болгарського і сербського народів. Наприкінці XV ст. великий вплив на їх розвиток спричинило виникнення у Кракові та Чорногорії східнослов'янського друкування кирилицею.
У 1491 р. у Краківській друкарні було надруковано "Октоїх", "Часослов", а в 1495 р. у Чорногорії - "Псалтир". Ці книги поширилися в Україні. На початку XVI ст. видавничу діяльність розпочав білоруський учений-гуманіст Франциск Скорина. Протягом 1517-1518 рр. у Празі кирилицею він видав кілька частин Біблії, а в 1525 р. у Вільно - "Апостол". У 1577 р. князь К. Острозький заснував друкарню в Острозі.
У XV ст. в Україні в царині освіти ще зберігалися давні традиції. Початкові школи існували при великих церквах і монастирях у містах, а також у деяких садибах магнатів. Вчителями в основному були дяки, які навчали читати, писати та церковного співу.
Вихідці з України навчалися в багатьох європейських університетах, зокрема в Болонському, Краківському та Празькому. У Сорбонні імена студентів-українців, а також бакалаврів і магістрів зустрічаються вже у другій половині XIV ст., а в середині XV ст. Сорбонна мала кількох докторів-українців. Ті, хто здобув освіту за кордоном, повернувшись в Україну, поширювали тут передові ідеї гуманізму, зокрема вчення Яна Гуса. Дехто залишався працювати на чужині.
Наприкінці XV - на початку XVI ст. у Європі знали про наукову роботу Юрія Дрогобича (Котермака) у Болонському університеті, Павла Русина - в Краківському. У 1481 р. Юрій Дрогобич був обраний ректором Болонського університету. Він написав низку наукових праць з філософії, медицини, астрономії.
Кінець XIV ст. позначений змінами, що відбуваються й у народній творчості. Обрядова поезія істотно звільняється від культових елементів. Український народ створює прислів'я, приказки, казки, легенди. Починаючи з XV ст. зароджується епічна поезія - українські пісні й думи. Виконували їх народні співці - кобзарі. В основному ці твори відбивали історичну тематику героїв. Найвідомішою є "Дума про козака Голоту".
В Україні й далі розвивається літописання. Цікаві історичні відомості містилися в "Короткому Київському літописі", датованому ХІV - ХV ст., а також у так званих литовських літописах. Поширення дістали й церковно-літературні твори: послання, житія святих. Особливо багато таких описів з'явилося в Києво-Печерській лаврі.
Згідно з концепціями М. Карамзіна (1766-1826), В. Ключевського (1841-1911), М. Погодіна (1800-1875), Київська держава була результатом витвору великоруської народності. Російський письменник О. Солженіцин, претендуючи на роль знавця історії, у брошурі "Як нам облаштувати Росію?" пише: "Це все фальшива вигадка, що мало не з IX століття існував український народ з особливою неросійською мовою".
Підбиваючи підсумки, зауважимо, що наприкінці XIV - на початку XVI ст. більшість українських земель опинилася під владою Великого князівства Литовського, а згодом Польщі; Закарпаття було під владою Угорщини, Буковина - під владою Молдови, Чернігівська земля з 1503 р. належала Московській державі, Північне Причорномор'я - Кримському ханству.
Княжеская междоусобица - борьба русских князей между собой за власть и территории.
Основной период междоусобиц пришелся на 10-11-й вв. Основными причинами вражды между князьями стали:
недовольство в распределении территорий;борьба за единоличную власть в Киеве;борьба за право не зависеть от воли Киева.Всего можно насчитать три крупные феодальные междоусобицы в этот период:
первая междоусобица (10-й в.) - вражда между сыновьями Святослава;вторая междоусобица (начало 11-го в.) - вражда между сыновьями Владимира;третья междоусобица (конец 11-го в.) - вражда между сыновьями Ярослава.На Руси не существовало централизованной власти, единого государства и традиции передавать престол старшему из сыновей, поэтому великие князья, оставляя по традиции множество наследников, обрекали их на бесконечную вражду между собой. Хотя наследники получали власть в одном из крупных городов, все они стремились стать киевскими князьями и иметь возможность подчинить себе братьев.
Первая междоусобица на РусиПервая семейная междоусобица разразилась после смерти Святослава, который оставил трех сыновей. Ярополк получил власть в Киеве, Олег - на территории древлян, а Владимир - в Новгороде. Первое время после смерти отца братья жили мирно, однако потом начались конфликты за территорию.
В 975 (976) г. по приказу князя Олега на территории древлян, где правил Владимир, был убит сын одного из воевод Ярополка. Узнавший об этом воевода доложил Ярополку о случившемся и уговорил его напасть с войском на Олега. Так было положено начало междоусобице, которая длилась несколько лет.
В 977 г. Ярополк нападает на Олега. Олег, который не ожидал нападения и был не подготовлен, вынужден был вместе со своим войском отступать обратно в столицу древлян - г. Овруч. В результате паники во время отступления Олег случайно гибнет под копытами коня одного из своих воинов. Древляне, лишившиеся своего князя, быстро сдаются и подчиняются власти Ярополка. В это же время Владимир, опасаясь нападения Ярополка, бежит к варягам.
В 980 г. Владимир с варяжским войском возвращается на Русь и сразу же предпринимает поход против брата Ярополка. Он быстро отвоевывает Новгород, а затем движется на Киев. Ярополк, узнав о намерениях брата захватить престол в Киеве, следует совету одного из своих и бежит в г. Родна, опасаясь покушения. Однако советник оказывается предателем, вступившим в сговор с Владимиром, и Ярополк, умирая от голода в Любече, вынужден идти на переговоры с Владимиром. Добравшись до брата, он погибает от мечей двух варяг, так и не заключив перемирия.
Так заканчивается междоусобица сыновей Святослава. В конце 980 г. Владимир становится князем в Киеве, где и правит вплоть до своей смерти.
Первая феодальная междоусобица положила начало длительному периоду внутренних войн между князьями, который будет длиться почти полтора века.
Вторая междоусобица на РусиВ 1015 г. умирает Владимир и начинается новая вражда - междоусобица сыновей Владимира. У Владимира осталось 12 сыновей, каждый из которых хотел стать киевским князем и получить практически неограниченную власть. Однако основная борьба велась между Святополком и Ярославом.
Первым Киевским князем становится Святополк, так как он имел поддержку дружинников Владимира и был ближе всех к Киеву. Он убивает братьев Бориса и Глеба и становится во главе престола.
В 1016 г. начинается кровавая борьба за право управлять Киевом между Святополком и Ярославом.
Ярослав, правивший в Новгороде, собирает войско, в состав которого входят не только новгородцы, но и варяги, и отправляется с ним на Киев. После битвы с войском Святослава близ Любеча Ярослав захватывает Киев и вынуждает брата бежать. Однако уже спустя некоторое время Святослав возвращается с польскими воинами и снова отвоевывает город, вытесняя Ярослава обратно в Новгород. Но и на этом борьба не заканчивается. Ярослав снова идет на Киев и на этот раз ему удается завоевать окончательную победу.