Объяснение:
Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.
Основні напрямки діяльності:
1. Розширення територій Франкської держави.
2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.
3. Створення упорядкованого християнської держави.
4. Розвиток освіти.
Основні підсумки діяльності:
1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.
2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.
3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.
4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.
За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".
Производя́щее хозя́йство — хозяйство, где основным источником существования являются выращиваемые культурные растения и домашние животные. При переходе от присваивающего хозяйства к производящему общество перешло от охоты и собирательства к скотоводству и земледелию. Это был сложный и длительный процесс, который начался в древнейших очагах (центрах) 12 — 10 тыс. лет назад, когда возникли различные центры одомашнивания животных и растений. Лишь соединение растениеводства со скотоводством стало решающим моментом в развитии хозяйства. Повысилась производительность труда и появилась возможность накопления избыточного продукта: у земледельцев — зерна, у ранних животноводов — скота. С развитием земледелия (особенно ирригационного) и подвижного скотоводства постепенно возникает социальное расслоение, раннеклассовые отношения, в частности рабовладельческие и феодальные. Появились городские торговые центры, ремесло отделилось от сельского хозяйства, увеличился обмен между разными этносами и историко-культурными регионами, сформировались различные хозяйственно-культурные типы как на основе ручного труда в земледелии, так и на основе использования тягловой силы скота при обработке полей, что явилось следующим важным этапом в хозяйственно-культурном развитии человечества.
См. также
Объяснение:
Прихильники цих двох тез по-своєму праві. Дійсно, в усьому світі протягом останнього сторіччя урбанізація зростає шаленими темпами. Більшість найрозвинутіших країн є високо урбанізованими, навіть країни Африки та Азії зараз урбанізовуються дуже швидкими темпами. Правда міста Європи, Африки чи Азії суттєво відрізняються, так само відрізняються і села цих континентів.Поряд з цим в сільських територіях занепадають школи через різке скорочення кількості дітей шкільного віку, відсутність кваліфікованих педагогів, досить слабку навчальну базу. До загальносвітової тенденції зростання урбанізації в українських реаліях додається різка зміна економічних відносин в сільських територіях – розпад колгоспів з великою кількістю робочих місць, розпаювання земель і заміна колгоспів великими агрохолдингами з високотоварним зерновим виробництвом і мінімальною кількістю робочих місць. Втрата звичних умов життя сільських жителів призвела до психологічних травм, депресії місцевого населення, прискорення міграції у міста, скорочення тривалості життя, зниження народжуваності.Різні спроби держави в сприянні розвитку сільських територій нічим позитивним не завершились.Тепер настала пора більш комплексної системної роботи для просування ідеї співробітництва міст та сільських територіальних громад в інтересах міських та сільських жителів, створення добросусідства, формування можливостей для поширення позитивного впливу міст на розвиток сільських територій, забезпечивши при цьому збереження місцевих ідентичностей, не руйнування, а адаптацію їх до нових умов життя у світі, що швидко змінюється.