Одним із проявів масовизації політики стало утворення політичних партій. Політичні партії того часу, зазвичай, базувалися на певній ідеології і виражали інтереси якоїсь соціальної групи, наприклад робітників, селян чи буржуазії.
. Юліан Бачинський першим серед діячів українського політичного життя проголосив необхідність здобуття незалежності України у брошурі «Україна irredenta».
З іншого боку імперського кордону, до Бачинського одізвався харківський адвокат, колишній член «Братства тарасівців», Микола Міхновський.Поєднати марксизм і націоналізм намагалася утворена у 1905 році Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) на чолі з письменником Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою. Вони орієнтувалися як на робітників, так і на селян. А для України вважали за необхідне досягти автономії.
У 1904 році утворюються дві ліберальні українські партії. Перша — Українська демократична партія (УДП) на чолі з ветераном українського руху та відомим меценатом Євгеном Чикаленком. Друга — Українська радикальна партія, на чолі з науковцями-гуманітаріями Сергієм Єфремовим та Борисом Грінченком. Під час революції ці дві політичні сили об'єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП) у 1905 році.
На українських землях розгорнули свою діяльність не лише українські політичні партії, а й загальноросійські. Найбільшою та найпопулярнішою партією в Російській імперії на початку ХХ століття були соціалісти-революціонери або скорочено есери. Секрет їхньої популярності полягав в орієнтації на потреби найчисельнішої та найбільш стражденної групи суспільства — селян.У 1900 році він пише брошуру «Самостійна Україна», у якій виголошує: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі».«Самостійна Україна» стала знаковою з кількох причин. Вона виконувала роль програмного документа першої політичної партії Наддніпрянщини — Революційної української партії (РУП), що утворилася у 1900 році. Також, у брошурі вперше на території Наддніпрянщини задекларували необхідність здобуття незалежності України як ціль. Відповідно, «Самостійна Україна» дала початок такій течії українського національного руху як самостійництво — тобто тих, хто виступав за повну самостійність України.Не всі тоді погоджувалися з такою радикальною позицією Міхновського. Більшість представників українського національного руху були автономістами — тобто вважали, що наразі реалістично боротися за часткову самостійність українських земель. Всередині партії почали утворюватися фракції (слово, що з латини означає «подрібнення»). РУП розкололася на три інші партії, кожна з яких звертала більше уваги на один з аспектів: націоналізм, лібералізм чи соціалізм.Міхновський створив власну партію — Українську народну партію (УНП) у 1902 році. Однак, його погляди не набули широкої популярності. А основновою партії лишалася нечисленна інтелігенція та військові.У 1904 році утворилася Українська соціал-демократична спілка (для простоти, можна просто «Спілка»). Вона була марксистською — відстоювала інтереси українських робітників, незалежно від національності. Через рік стала частиною більшої всеросійської партії.
Образовательные: дать представление об основных направлениях общественной мысли XIX века. Развивающие: развивать у учащихся осмысливать теоретический материал, работая с учебником и дополнительными источниками; систематизировать его, выделяя главное, оценивать и сравнивать взгляды представителей разных идейно-политических направлений, составляя таблицы. Воспитательные: воспитание в духе толерантности и формирование умения взаимодействовать с одноклассниками при работе в группе. Основные понятия: либерализм, неолиберализм, консерватизм, неоконсерватизм, социализм, утопический социализм, марксизм, социал-реформизм, анархизм. Оборудование урока: СД Ход урока 1. Вводная часть. Вступительное слово учителя. Постановка общей проблемы. Учитель: Урок, посвященный знакомству с идейно-политическими учениями XIX в., является достаточно сложными, так как он относятся не только к истории, но и к философии. Философов – мыслителей XIX в., как и философов в прежние века, волновали вопросы: как развивается общество? Что предпочтительнее – революция или реформа? Куда движется история? Какими должны быть отношения между государством и личностью, личностью и церковью, между новыми классами – буржуазией и наемными работниками? Я надеюсь, что мы справимся сегодня на уроке с этой сложной социальные вопросы. Свобода личности ограничена государственной диктатурой пролетариата. Труд обязателен. Частное предпринимательство и частная
Либерализм: роль государства в жизни: деятельность государства ограничена законом. существуют три ветви власти. в свободный рынок и свободная конкуренция. государство мало вмешивается в позиция по социальному вопросу и пути решения проблем: личность свободна. путь преобразования общества через реформы. новые либералы пришли к выводу о необходимости проведения социальных реформ пределы индивидуальной свободы: полная свобода личности: "разрешено всё, что не запрещено законом". но свобода личности предоставляется тем, кто несёт ответственность за свои решеня. консерватизм: роль государства в жизни: власть государства практически не ограничена и направлена на сохранене старых традиционных ценностей. в : государство может регулировать , но без покушения на частную собственность позиция по социальному вопросу и пути решения проблем: баролись за сохранение старого порядка. отрицали возможность равенства и братства. но новые консерваторы были вынуждены согласиться с некоторой демократизацией общества. пределы индивидуальной свободы: государство подчиняет себе личность. свобода личности выражается в соблюдении ею традиций. социализм ( марксизм ): роль государства в жизни: неограниченная деятельность государства в форме диктатуры пролетариата. в : уничтожение частной собственности, свободного рынка и конкуренции. государство полностью регулирует . позиция по социальному вопросу и пути решения проблем: все должны иметь равные права и равные блага. рашение социальной проблемы через социальную революцию пределы индивидуальной свободы: государство само решает все социальные вопросы. свобода личности ограничена государственной диктатурой пролетариата. труд обязателен. частное предпринимательство и частная собственность запрещены.
Одним із проявів масовизації політики стало утворення політичних партій. Політичні партії того часу, зазвичай, базувалися на певній ідеології і виражали інтереси якоїсь соціальної групи, наприклад робітників, селян чи буржуазії.
. Юліан Бачинський першим серед діячів українського політичного життя проголосив необхідність здобуття незалежності України у брошурі «Україна irredenta».
З іншого боку імперського кордону, до Бачинського одізвався харківський адвокат, колишній член «Братства тарасівців», Микола Міхновський.Поєднати марксизм і націоналізм намагалася утворена у 1905 році Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) на чолі з письменником Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою. Вони орієнтувалися як на робітників, так і на селян. А для України вважали за необхідне досягти автономії.
У 1904 році утворюються дві ліберальні українські партії. Перша — Українська демократична партія (УДП) на чолі з ветераном українського руху та відомим меценатом Євгеном Чикаленком. Друга — Українська радикальна партія, на чолі з науковцями-гуманітаріями Сергієм Єфремовим та Борисом Грінченком. Під час революції ці дві політичні сили об'єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП) у 1905 році.
На українських землях розгорнули свою діяльність не лише українські політичні партії, а й загальноросійські. Найбільшою та найпопулярнішою партією в Російській імперії на початку ХХ століття були соціалісти-революціонери або скорочено есери. Секрет їхньої популярності полягав в орієнтації на потреби найчисельнішої та найбільш стражденної групи суспільства — селян.У 1900 році він пише брошуру «Самостійна Україна», у якій виголошує: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі».«Самостійна Україна» стала знаковою з кількох причин. Вона виконувала роль програмного документа першої політичної партії Наддніпрянщини — Революційної української партії (РУП), що утворилася у 1900 році. Також, у брошурі вперше на території Наддніпрянщини задекларували необхідність здобуття незалежності України як ціль. Відповідно, «Самостійна Україна» дала початок такій течії українського національного руху як самостійництво — тобто тих, хто виступав за повну самостійність України.Не всі тоді погоджувалися з такою радикальною позицією Міхновського. Більшість представників українського національного руху були автономістами — тобто вважали, що наразі реалістично боротися за часткову самостійність українських земель. Всередині партії почали утворюватися фракції (слово, що з латини означає «подрібнення»). РУП розкололася на три інші партії, кожна з яких звертала більше уваги на один з аспектів: націоналізм, лібералізм чи соціалізм.Міхновський створив власну партію — Українську народну партію (УНП) у 1902 році. Однак, його погляди не набули широкої популярності. А основновою партії лишалася нечисленна інтелігенція та військові.У 1904 році утворилася Українська соціал-демократична спілка (для простоти, можна просто «Спілка»). Вона була марксистською — відстоювала інтереси українських робітників, незалежно від національності. Через рік стала частиною більшої всеросійської партії.