Коли Іван III починав княжити, його князівство було оточене російськими володіннями: землі Великого Новгорода, князів товариських, рязанських, ростовських, ярославських. Великий князь підпорядкував собі всі ці землі або силою, або мирними угодами. Він знищив республіканський вічовий строї в Новгороді, в Пскові посадив свого намісника. В кінці свого князювання він мав лише цих країв і іновірних сусідів: шведів, німців, Литву, татар. Раніше Іван III був лише найсильнішим серед удільних князів. Тепер він перетворився на єдиного государя великоруської народності, повинен був думати про захист цілого народу від зовнішньої небезпеки. Раніше його політика була питомою, тепер вона стала національною.
перетворившись на «Государя всієї Русі», Іван III відкрив новий напрямок і в зовнішніх зносинах Русі. Він скинув з себе останні залишки залежно від ординського хана. Для цього не знадобилося другий Куликовської битви: татарське ярмо закінчилося знаменитим «стоянням на Уфі» в 1480 р Але боротьба з татарами тривала. На території, що ослабіла і розпалася Золотої Орди в XV в. з'явилися нові самостійні держави, найважливішими з яких були Казанське, Астраханське, Кримське і Сибірське ханства. Іван III заявив домагання на південні і західні землі, що увійшли до складу Великого князівства Литовського, і почав військові дії проти Литви. Російсько-литовські війни тривали більше трьох з половиною століть. Тверду наступальну політику проводив Іван Васильович і щодо Лівонського ордену. Воюючи зі своїми західними сусідами, він шукав дружби і спілок в Європі. При ньому Москва вступила в дипломатичні відносини з Данією, з імператором Священної Римської імперії німецької нації, з Угорщиною, Венецією, Туреччиною.
Іван III гордо відкинув королівський титул, запропонований йому німецьким імператором. За європейськими зразками був складений і довгий пишний титул «государя всієї Русі». За прикладом того ж німецького імператора Іван III наказав вирізати на своїй друку символ влади - герб: увінчаного коронами двоголового орла. З кінця XV в. формувалася і державна ідеологія, заснована на ідеях богообраності і незалежності Московської держави.
Великі зміни відбувалися в складі і положенні панівного класу гався прилив нових слуг до двору московського государя. Ряди старомосковского боярства поповнилися колишніми питомими князями і перебували під їх початком князями і боярами. Були тут і перейшли під владу московського государя литовські князі, татарські принци та ін. Всі вони перетворювалися в московських бояр - підданих князя. Великі феодали користувалися в своїх вотчинах усіма колишніми прерогативами влади, але правом вільного від'їзду до іншого пана вже скористатися не могли. З об'єднанням російських земель у бояр залишалася одна можливість - від'їзд в сусідні держави, перш за все в Велике князівство Литовське, а це вважалося державною зрадою. Пережитки політичної роздробленості зберігалися і в XVI ст. у вигляді доль московських князів - братів і племінників великого князя.
Объяснение:
1) В ходе подавления национально-освободительного движения царизм осуществлял стратегию «выжженной земли» «по очищению» наиболее благоприятных районов Казахстана для дальнейшей колонизации земель.
2) Движение носило общенациональный характер
3) Возрождение атрибутов национальной государственности
4) Явилось мощным толчком к росту национального самосознания. Казахи включились в активную политическую деятельность.
5) Тысячи повстанцев школу вооружённой борьбы (опыт борьбы)
6) Часть повстанцев откочевала на территорию Монголии и Китая
7) 150 тыс. трудящихся Казахстана были отправлены на тыловые работы.
8) Укрепление межнациональных отношений. Публицист С. Ужгин выпустил прокламациb «Слово о событиях в Карабалыке», где разоблачал политику царизма и призывал восставших к решительности. Демократическая часть русского крестьянства с сочувствием относилась к восставшим. Губернатору М. Фольбауму доносили, что крестьяне Иван Долматов и Дермидон Федосов возбуждали толпу киргиз к тому, чтобы они не давали составлять список призываемых туземцев. В селении Бургун бедняк Демко скрывал у себя трёх братьев Канаевых и Айдосова.
В Тургае Никита Кротов обучал повстанцев искусству военного дела и сам погиб в одном из сражений с карателями. Одним из видных организаторов Каркаринского очага восстания был Е. Курев. На стороне восставших сражалась дочь предпринимателя Софья Вербицкая.
9) История национально-освободительного движения отражена в произведениях художественной литературы: М. Ауэзова «Лихая година», С. Сейфуллина «Тернистый Путь»,
С. Муканов «Ботагоз».
Объяснение:
Что ты имеешь в виду?