Казахстан - степная колыбель цивилизации
«Сформировавшуюся на земле Казахстана древнюю и самобытную цивилизацию мы начали открывать для себя с чувством гордости и неподдельного восхищения», — эти слова принадлежат Первому Президенту Республики Казахстан – Лидеру нации Нурсултану Абишевичу Назарбаеву, который в своей масштабной работе «В потоке истории» особо подчеркнул величайшее историческое значение цивилизации кочевников, прямыми потомками которой являются современные казахи.
Издревле пульсация Великой степи рождала пассионарные волны, которые распространялись по всему евразийскому пространству, определяя этнический и политический облик величайших империй древности и средневековья от Дальнего Востока до Западной Европы и от Сибири до Индостана. Эти исторические сдвиги известны под разными названиями «Великое переселение народов», завоевательные походы «Сотрясателя Вселенной» Чингисхана. Мобильные кочевые народы выполняли также важнейшую роль связующего зве- на между цивилизациями Востока и Запада. Они распространяли научные знания, новые изобретения, мировоззренческие и религиозные концепции. Именно на номадов была возложена функция хранителей Великого шелкового пути — важнейшей торговой магистрали древности и средневековья.
Объяснение:
100
Желе́зный век — эпоха в первобытной и раннеклассовой истории человечества, характеризующаяся распространением металлургии железа и изготовлением железных орудий; продолжался с IX—VII века до н. э. до I века н. э.
Объяснение:
Представление о трёх веках (каменном, бронзовом и железном) существовало ещё в античном мире, оно упоминается в работах Тита Лукреция Кара. Однако сам термин «железный век» появился в научных работах в середине XIX века, его ввёл датский археолог Кристиан Юргенсен Томсен[1].
Период, когда начала распространяться железная металлургия все страны, однако к железному веку, как правило, относят только те культуры первобытных племён, которые обитали вне владений древних государств, образовавшихся во времена неолита и бронзового века — Месопотамии, Древнего Египта, Древней Греции, Индии, Китая[1] попробуй это
За одним відомим виразом, римляни "тричі скоряли світ". Перший раз - легіонами, другий - християнством, третій раз - правом.
Зведене в ранг "писаного розуму" (ratio scripta) римське право класичного періоду було широко сприйняте феодальними державами Західної Європи, воно і донині лежить в основі багатьох інститутів капіталістичного права.
У масі конкретних відносин, що виникали між товаровиробниками, римські юристи зуміли виділити самі загальні, самі абстрактні форми. В зв’язку з цим загальне, абстрактне вираження одержали і ті правові норми, ті правові інститути, що служили врегулюванню цих відносин.
Розвитку римського права сприяли багато обставин. Позначився високий рівень товарних відносин, досягнутий Римом у періоди пізньої республіки і принципату. Одним з його наслідків, як ми вже знаємо, було стирання різниці між категоріями вільного населення імперії.
Не менше значення мав "всесвітній" характер самої імперії, що породив потребу «примирення» багатьох і різних правових систем, що історично виникли й існували в завойованих країнах, і насамперед у Греції, Єгипті, Сирії й ін. Римські юристи мали можливість скористатися результатами правового розвитку культурних національних частин імперії, особливо Афін. Не можна не відзначити ту увагу, що приділялося праву, і ту пошану, якою була оточена діяльність юристів, особливо таких видатних як Гай, Ульпіан, Павел, Лабеон, Цельс і багато хто інші.
До всьому цього додамо тисячолітній розвиток, тисячолітню корекцію - і ми одержимо відповідь на питання, чому римське право переступило за рамки своєї епохи, перетворилося в явище всесвітньо-історичного значення.