Современные литовцы необоснованно приписывают себе историю Великого княжества Литовского, пишет Игорь Литвин, белорус. При этом ставится знак равенства между современными литовцами и жителями ВКЛ – литвинами… Древняя столица ВКЛ – Вильно, досталась литовцам совсем недавно: в октябре 1939 года, благодаря И.В.Сталину. Среди жителей Вильно представители современной литовской национальности составляли тогда всего 3%… Литовская республика имеет такое же отношение к Великому княжеству Литовскому, как и современная Македония к империи Александра Македонского, т.е. составляет мизерную часть площади когда-то огромного государства».
Правда, и Белоруссия не может только себе «приписывать историю» Великого княжества Литовского. Ведь оно включало в себя не только все земли Белой Руси и Литвы, но и значительную часть современной Латвии, России, Украины, Молдавии и Польши. Но и то правда, что в современную Литовскую республику входят лишь две небольшие области бывшего княжества, Жемайтия и Аукштайтия, которые тогда были «разменной монетой»: так, знаменитый Великий князь Литовский Витовт четырежды (в 1384, 1390, 1398 и 1404) отдавал Жамойтию Тевтонскому ордену.
Основним змістом процесів, що відбувалися в культурі цього періоду, було становлення модерної української культури. Цей процес співвідносився з українським національним відродженням. Відсутність власної державності, національне гноблення, імперські кордони, що ігнорували етнічну українську територію, мали негативний вплив на розвиток культури.
Культурні взаємини між Україною та Російською імперією у ХІХ ст. набули іншого характеру, ніж у попередні часи. Вища за рівнем розвитку українська культура XVI–XVIII ст. позитивно впливала на Російську державу та сприяла її європеїзації. Внаслідок цього вищі за культурно-освітнім рівнем українські діячі усвідомлювали себе представниками іншої національності, і в Російській державі такими їх уважали. У ХІХ ст., з утратою своєї державності, Україна позбулася і своєї культурної переваги над Росією. Внаслідок того, що імперія цілеспрямовано перетворювала Наддніпрянщину на пересічну провінцію, чимало талановитих українців відчували неможливість проявити свої здібності на Батьківщині та вимушені були шукати кращих можливостей в імперських столицях.
В 800 году Карл Великий был провозглашён императором Римской Империи
800-476=324