М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
vovavo2007
vovavo2007
28.11.2020 04:19 •  История

чому на вашу думку британський парламентський акт 1919 не лише не поклав край індійському національному руху а й навпаки активізував його​

👇
Открыть все ответы
Ответ:
NadushaLove12
NadushaLove12
28.11.2020
Алексей Михайлович в историю России вошел как монарх, который делал все необходимое для развития страны. Правил он с 1645 по 1676 г. Это был высокий, полный человек с русой шевелюрой и синими глазами, с величественными манерами. Основ­ными чертами его характера оставались твердость в вере и чувство долга. Своим он любил повторять — идите путем средним, праведным. Средний путь стал основой всей его внутренней и внешней политики. Он охотно шел на компромиссы, если понимал, что добиться желаемого не удастся. Обидев кого-либо резким словом, царь стремился загладить свою вину. Заботой о души объяснялись многие его поступки и решения. Христианские заповеди он чтил свято и неистово. Во многих случаях Алексей Михайлович проявлял свою истинно христианскую сущность. При нем широко практиковался выкуп воинов, захваченных в плен крымцами, турками и поляками. Выкупленные крепостные крестьяне и холопы отпускались на волю. Царь жертвовал большие деньги на лечение увечных и больных, на содержание богаделен, на одаривание нищих. По его приказу по Москве регулярно раздавали нуждавшимся хлеб. Алексей Михайлович был человеком разносторонних знаний, интересов и увлечений, любителем книжных пре­мудростей. Он обладал хорошим стилем письма и собственноручно написал историю русско-польской войны. Алексей Михайлович увлекался церковным и светским хоровым пением. Певчие и музыканты услаждали семью царя домашними концертами. Впервые при Алексее Михайловиче начались театральные представления. Царь увлекался соколиной охотой, с удовольствием играл в шахматы, коллекционировал часы и зеркала. Царь открывал Россию западным веяниям. Кремлевский дворец украшался европейской мебелью, стены отделывались обоями. Из-за границы регулярно поступали газеты. Наследник престола Федор и царевна Софья обучались латыни и польскому языку. Их наставником был один из выдающихся деятелей славянской культуры Симеон Полоцкий (1629—1680 гг). Близкими к царю людьми были поборник просвещения Ф.М. Ртищев, видный дипломат А.Л. Ордин-Нащокин, человек западных веяний АС. Матвеев. Многие из тех, с кем царь проводил время в беседах, были людьми незнатного происхождения, но блестящих дарований. Алексей Михайлович допустил в Россию иностранных специа­листов и ценил их труд. Алексей Михайлович проявил интерес к созданию русского флота. Он попытался начать его строительство на Оке и намеревался переправлять суда по Волге в Каспийское море. В Астрахани на воду был спущен многопушечный фрегат «Орел». В личной жизни Алексей Михайлович был счастлив. Но горе не обошло стороной царскую семью: наследники умирали один за другим, похоронили и одну из дочерей, затем из жизни ушла верная спутница царя — Мария Ильинична Милославская. Через два года Алексей Михайлович женился вторично, на красавице, смоленской дворянке Наталье Кирилловне Нарышкиной. В 1672 г. она родила ему сына Петра, а затем двух дочерей. Началась борьба двух мощных семейных кланов — Милославских и Нарышкиных. Царь умел умиротворять страсти, но после его смерти эта борьба приняла драматичный характер.
4,5(63 оценок)
Ответ:
Teddy62711
Teddy62711
28.11.2020

Відповідь:

Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.

Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.

Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.

Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.

Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.

Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.

Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.

У період  неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.

На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.

Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.

Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.

Пояснення:

4,7(61 оценок)
Это интересно:
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ