Значний внесок у поширення гуманістичних ідей у Польщі зробив Філіп Каллімаха, який працював у Краківській академії. З Німеччини та Нідерландів, в основному через портовий Гданськ, на польські землі поширився вплив Реформації. Добру пам'ять у суспільстві залишила діяльність відомого німецького гуманіста Конрада Цельтиса - вихователя дітей короля Казимира Ягеллончика.
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяльність Краківська академія, яка поступово перетворилася на справжній науковий, навчальний та культурний центр, де відбувалося формування багатьох поколінь польської інтелектуальної еліти. Свого часу з ініціативи короля Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги був заснований спеціальний фонд для до академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського університету. Найбільше уваги в навчальних планах цього закладу приділялося вивченню природничих наук, насамперед - математики й астрономії. Студенти вивчали також географію, теологію, філософію, право, граматику, риторику, поетику тощо.
В академії зародилася польська правова школа. Один із її представників ректор академії Павел Владкович зажив слави своїм виступом на церковному соборі в Констанці, де він захищав Яна Гуса. В академії під наглядом видатних астрономів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьоеа у 1491-1495 рр. навчався Миколай Копернік (1473-1543). Своїм трактатом "Про обертання небесних сфер" М. Коперник здійснив справжню революцію в астрономії, довівши що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. В академії було здійснено спробу розробити правила польської літературної мови, а Якуб Паркош написав перший трактат з орфографії. Інтерес до географії знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова "Про дві Сарматії". Хроніст Бернард Вановський намалював кілька великих карт Європи.
У Краківській академії розпочав свою творчу діяльність і Ян Длугош (1415-1480), наукова праця якого "Історія Польщі (Щорічники або хроніка славного Польського королівства)" вважається вершиною польської середньовічної історіографії. Автор використав документи, хроніки й свідчення безпосередніх учасників важливих подій, завдяки чому "Щорічники" й досі залишаються цінним джерелом при вивченні польської минувшини. Певного поширення набули історичні праці М. Бельського, М. Кромера, Л. Гурницького.
Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виникнення друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474 р. у Кракові. Тут видавалася як релігійна, так і світська література, документи сейму, закони, у тому числі й польською мовою. Серед видань того періоду слід виокремити трактат "Меморіал про устрій Речі Посполитої" доктора права Яна Остророга (1436-1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського (1503-1572) "Про виправлення Речі Посполитої". Згадані вчені були видатними теоретиками державного права й виступали послідовними прихильниками централізації і зміцнення Польщі. Бурхливий розквіт переживала література, найвизначнішими представниками якої були фундатори польської літературної мови - Миколай Рей і Ян Кохановський.
Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.
Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Сын Кроноса, брат Юпитера, считался богом морского царства. Он внушал всем большой страх, потому что ему приписывали все колебания почвы, и когда начиналось землетрясение, ему приносились жертвы. Достаточно было его удара трезубцем о землю, чтобы та разверзлась и заколебалась. Первоначально был богом вод, и римляне приносили ему жертвы, чтобы он воспрепятствовал высыханию источников и рек; его супругой была богиня источников Салация. В ранг бога моря его возвели примерно в 5 в. до н. э., когда римляне в большей мере начали заниматься мореплаванием. Под влиянием греческих мифов ему дали и другую жену, Амфитриту, а ни в чем не повинная Салация осталась без мужа и стала одной из рядовых морских богинь. Самый большой храм Нептуна стоял на Марсовом поле в Риме (он был украшен сценами из похода аргонавтов), в цирке Фламиния ему был посвящен алтарь как создателю коней и покровителю скачек. Культ Нептуна как бога моря сохранялся во всем римском Средиземноморье еще долго после победы христианства, а его пережитки до сегодняшнего дня сохранились в различных фольклорных обрядах. Его имя живет до сих пор в названиях многочисленных кораблей, а также одной планеты Солнечной системы, луны которой носят имена спутников бога Нептуна: Тритона и Нереиды.