Юлій Цезар - це один із найвідоміших воєнних лідерів всіх часів. Він був державним діячем, генералом і, зрештою, диктатором, і його дії залишили незгладимий відбиток не лише на Римі, а й на світовій історії. Нижче наведені одні із найбільших військових походів.
Битва при Бібракті була другою великою битвою за часів гальського походу Цезаря і призвела до вирішальної перемоги для римського генерала. Після свого перебування на посаді консула в 59 році до н.е., Цезар тонув у боргах. Цезар сподівався використати свої легіони для розграбування деяких територій та зменшення боргу. Є ймовірність, що Галлія не була навіть його першою ціллю. Він, налаштовував свій похід на Дакію. Однак, Цезар розпочав свою галльську кампанію у 58 році до н.е. у відповідь на плани Гельвеція щодо масової міграції на римську територію. Гельвецій дізнався, що римляни прямують до міста Бібракт, щоб отримати більше запасів, тому скористалися можливістю спробувати переслідувати лінії постачання Цезаря. Врешті-решт, римляни відігнали противника назад до табору, і, варвари розійшлися, тим самим давши Цезарю перемогу на початку свого походу.
Битва при Алезії (52 р. до н.е.)
На думку більшості істориків цей похід належить до найбільшої перемоги Цезаря. Алесія була в облозі, і це демонструвало військовий геній римського полководця. До 52 року до нашої ери галлі зрозуміли, що об'єднаний фронт має важливе значення, якщо вони матимуть надію побити римлян. Верцингеторікс очолив галльські сили. Він розпочав несподівану атаку, яку розбили римляни; останні понесли мінімальні втрати. Цезар наказав своїм людям викопати траншею між двома річками, що оточують місто, щоб захистити себе від майбутніх нападів. Верцингеторікс допустив помилку, що дозволив римлянам завершити свій проект, оскільки він знав, що на шляху йде величезна сила до У розпал боїв Цезар наказав своїй кінноті залишити свої позиції та атакувати тил ворога. Це було вирішальним кроком, який спонукав галлів відступити. Похід в Алезію практично ознаменував закінчення галльських воєн і встановив панування Риму в регіоні століттями.
Битва при Фарсалі (48 р. до н.е.)
Громадянська війна почалася між Цезарем і Сенатом, коли останній не дозволив завойовнику Галії балотуватися на консула. Цезар був розлючений, і 10 січня 49 р. до н.е. він провів свою армію через річку Рубікон на кордоні Галії та Італії. Традиційно переправу через цю річку вважали актом війни. Суперник Цезаря Помпей вирішив битися за Сенат. Перетнувши Рубікон, Цезар за до Марка Антонія захопив кілька італійських міст. Цезар увійшов у Рим і пограбував його скарбницю. Далі він послідував за Помпеєм, який втік разом із членами Сенату.
Вирішальний бій відбувся при Фарсалі 9 серпня, і Цезар опинився в слабкому становищі. Його армія, ймовірно, містила не більше 22 000 солдатів, тоді як Помпей командував силою приблизно 45 000. 2000 найкращих воїнів Цезаря перемогли Помпея з лівого флангу. Це була надзвичайна перемога і вирішальне значення в умовах громадянської війни.
Серед інших великих походів Цезаря можна виділити битву при Тапсі (46 р. до н.е.) та битву при Мунді - (45 р. до н.е.).
Подробнее - на -
Объяснение:
1)Походження назви «татари» пов'язане з поширеною в XIII—XIX ст. назвою Великого Степу — Велика Тартарія. Ця назва використовувалася стосовно усіх жителів Степу і громадян різних держав на його території незалежно від їх походження, мови і віросповідання. Таким чином в документах того часу в поняття «татари» могли включатись як тюркомовні мусульмани (основне населення Великого Степу) так і монголомовні буддисти, китайці, місцеві євреї чи навіть слов'яномовні козаки-християни, які проживали у Степу. Також саме від назви «татари» в сенсі «степовики» походить одне з назв Ординського царства (Монгольської імперії) — царство Татарське.
2)?
3)Під час походу османської Туреччини на Крим 1475 р., коли султаном Мехмедом ІІ були завойовані ґенуезькі колонії Північного Причорномор'я, кримська правляча династія в особі Менґлі I Ґерая визнала сюзеренітет османського султана (1478). За договором між турецьким султаном і кримським ханом статус ханства визначався як автономного у складі Осаманської Порти. Договір передбачав призначення турецьким султаном кримських ханів з роду Ґераїв і зобов'язував їх на першу вимогу Стамбула виступати зі своїм військом проти ворогів.
Объяснение:
Германия планировала завоевать всю территорию СССР
Объяснение: