парат
Бөкейханов Әлихан Нұрмұхамедұлы (1870-1937) - көрнекті қоғам және мемлекет қайраткері, ғұлама ғалым, ұлт азаттық қозғалысының теориялық негізін салушы әрі көсемі, қазақтың тұңғыш саяси партиясын ұйымдастырушы және Алашорда үкіметінің төрағасы. Туған жері бұрынғы Семей облысындағы Қарқаралы уезінің Тоқырауын болысы, қазіргі Қарағанды облысының Ақтоғай ауданы. Ата тегі Шыңғыс ханның үлкен ұлы Жошыдан тарайтын төре тұқымы. Арғы атасы атақты Көкжал Барақ. Қазақтың соңғы хандарының бірі Бөкей хан осы Көкжал Барақтың баласы. Бөкейден Батыр, одан Мырзатай, одан Әлиханның әкесі Нұрмұхамед.
Велике переселення народів. З III століття варвари стали представляти все більш серйозну небезпеку для імперії. Для боротьби з ними римська армія була розділена на війська «прикордонні» і «рухливі». Чисельність армії росла, в IV столітті вона налічувала вже 75 легіонів. Колись служба в армії дозволялось тільки римським громадянам. У часи розквіту імперії вона стала добровільним і добре оплачуваною ремеслом. Але з часом римляни все частіше воліли воювати з варварами руками самих варварів. Цілі загони північних сусідів Риму – германців – переходили на римську службу, зобов’язуючись брати участь у походах імператора і захищати землі імперії від своїх одноплемінників. У IV столітті з германців набиралася палацова варта, їхні вожді почали грати важнуюроль при дворі.
Десятки азіатських і німецьких племен знімалися з насиджених місць і нестримною лавиною прагнули на землі імперії. Це величезне пересування племен, яке відбувалося протягом кількох століть і розтрощивши Римську імперію, згодом назвали Великим переселенням народів. Вирішальні події розгорнулися в 70-х роках IV століття, коли в римські межі вступили німецькі племена готів. Цей народ, довгий час жив на північно-східних кордонах імперії, під тиском азіатських кочівників гунів переправився через Дунай і з дозволу імператора оселився на римській території. У 378 році незадоволені утисками місцевої влади готи повстали. Під Адріанополем, розташованим неподалік від Константинополя, готи розбили вщент римську армію на чолі з імператором. Від неминучої катастрофи держава врятував новий імператор Феодосії I Великий (379-395), прозваний «другом готовий». Імператор встановив мир з німцями і всіх їх взяв на службу. Він сподівався, що варвари стануть кращими правоохоронцями римської землі, ніж самі римляни. З готів, вандалів і франків Феодосії склав армію для боротьби зі своїми суперниками. У роки його правління німецькі вожді ставали навіть римськими полководцями і сенаторами.
Знайдіть на карті місця розселення готів, вандалів і франків.
Поділ імперії. Доля Стародавнього Риму. З 395 року сини Феодосія – Гонорій і Аркадій стали керувати імперією спільно. Двір Аркадія перебував у Новому Римі – Константинополі, столицею Гонорія стала Равенна, розташована на півночі Італії. З цього часу можна говорити про початок поділу Римської імперії на Західну і Східну. Майже сто років кожна з них управлялася «своїми» імператорами. У них були свій двір, сенат, армія, що складалася в основному з варварів.
Готи, порушивши укладені раніше договори, взялися спустошувати римські провінції. Найбажанішою здобиччю для варварів став Рим. 24 серпня 410 року позбавлений захисту місто було захоплене і розграбоване. Розорення Вічного міста потрясло весь римський світ.
Однак варвари в Римі не залишилися. Розграбований місто було повернуто імператору, а готи пішли за Альпи і осіли в Галлії. У равеннского уряду вистачало військ тільки на оборону Італії. Полчища варварів остаточно прорвали кордон по Рейну. За наступні десятиліття вони розселилися в Іспанії, Галлії, Північній Африці. В очах місцевих жителів не прибульці були жадібними завойовниками, яким доводилося віддавати до половини своєї землі. Довгий час різні народи жили пліч-о-пліч, не змішуючись один з одним, зберігаючи свої закони і життєвий уклад.
Объяснение:
На украинском языке:
Політика гетьмана І. О. Виговського
Іван Остапович Виговський мав намір побудувати типову для середньовіччя аристократичну республіку, що не могло не посилювати охлократіческой тенденцій у населення, не послабляти центральної влади і не викликати ще більшого свавілля старшин. В економічній політиці він повертав Україну до старого соціально-економічному ладу, лише в новій національній оболонці: встановлювалося панування української владної еліти над посполитими.
У січні 1658 року Й. Виговський прийняв вимоги царя про передачу до складу Росії деяких білоруських міст, призначення російських воєвод не лише до Києва, але і в Ніжин, Чернігів, Переяслав, оголошення війни Кримському ханству. Незабаром після цього гетьман підписав договір про союз зі Швецією, дружбу з Кримом, вів переговори з Польщею.
Низи запорожців, вкрай незадоволені орієнтацією І. Виговського виключно на інтереси старшин, яким він щедро роздавав земельні володіння, взагалі не визнавали його повноважень. Вони нападали на сусідні з Січчю полки, грабували старшин і заможних козаків, а І. Сірко не називав гетьмана інакше як «собакою».
На русском языке:
Политика гетмана И. О. Выговского
Иван Остапович Выговский намеревался построить типичную для средневековья аристократическую республику, что не могло не усиливать охлократических тенденций у населения, не ослаблять центральной власти и не вызывать еще большего своеволия старшин. В экономической политике он возвращал Украину к старому социально-экономическому строю, лишь в новой национальной оболочке: устанавливалось господство украинской властной элиты над посполитыми.
В январе 1658 года И. Выговский принял требования царя о передаче в состав России некоторых белорусских городов, назначении российских воевод не только в Киев, но ив Нежин, Чернигов, Переяслав, объявлении войны Крымскому ханству. Вскоре после этого гетман подписал договор о союзе со Швецией, дружбе с Крымом, вел переговоры с Польшей.
Низы запорожцев, крайне недовольные ориентацией И. Выговского исключительно на интересы старшин, которым он щедро раздавал земельные владения, вообще не признавали его полномочий. Они нападали на соседние с Сечью полки, грабили старшин и зажиточных казаков, а И. Серко не называл гетмана иначе как «собакой».